До посадки розсади готуйсь!

Хоч зима ще у розпалі, городній сезон уже стартує. Саме зараз час підготувати все необхідне для садіння розсади, від якості якої залежить майбутній врожай. Успішним досвідом вирощування розсади у своєму онлайн-щоденнику ділиться лучанка Людмила БАСОК. Їй дача не тільки дарує гарні врожаї, а й приносить задоволення.

ҐРУНТОКОКТЕЙЛЬ, АБО РЕЦЕПТ ҐРУНТОВОЇ СУМІШІ

Оскільки ґрунтова суміш на відкритому повітрі добряче замерзла, заносимо її у квартиру. Під дією тепла земля розмерзнеться та нагріється. Активізуються та почнуть діяльність мікроорганізми, ґрунт оживе.

Моя суміш для вирощування розсади приготовлена ще з осені і складається із розсипчастої лугової землі (2 частини) і перегною (1 частина). Городню землю ніколи не використовую, оскільки вона може містити збудників різноманітних хвороб, а знезаражувати її – багато мороки. Перегноєм слугують перепрілі багаторічні рештки гною. Азоту в них немає (але для вирощування розсади земля не має бути «жирною»), зате багато калію. Завдяки пористій структурі перегній надає луговій землі додаткової пухкості.

Самостійно приготовлену земляну суміш поливаю кип’ячим рожевим розчином марганцівки чи йоду із розрахунку 7 крапель на 5 л води. Це зволожує, знезаражує та прогріває ґрунт. Для додаткової поживності на відро ґрунтосуміші додаю50 г суперфосфату та 1–1,5 скл. просіяного попелу для збагачення мікроелементами і зниження кислотності.

ЗЕМЛЯ, ЩО ТРЕБА

Ґрунтова суміш повинна відповідати таким основним вимогам:

* бути помірно поживною;
* повітро- і водопроникною;
* не інфікованою збудниками хвороб;
* мати нейтральну кислотність.

ЯК ТОРТ: ШАР ЗА ШАРОМ

Для вирощування розсади використовую як самостійно приготовлену ґрунтосуміш, так і куплений субстрат. Це дає змогу здешевити вирощування розсади та забезпечити ніжному паросточку в початковий період його розвитку найбільш комфортні умови.

На дно ящика викладаю шар подрібнених органічних решток завтовшки 1–2 см (солому, сіно, тирсу, сухі залишки стебел бур’янів), які будуть виконувати дренажну функцію. Також цей шар виконуватиме функцію теплоізоляційної прокладки між прохолодним підвіконням та ґрунтом. Якщо термін вирощування розсади не перевищує 30–35 днів, дренажний шар у розсадному ящику не вистеляю.

На дренажну основу насипаю 4–4,5 см ґрунтосуміші, а зверху –1–2 см купованого субстрату. На нього викладаю насіння і знову вкриваю купованим субстратом. Легенько приплескую долонею та зволожую дуже гарячою водою.

Для підтримання оптимальної вологості ємність зі ще паруючим після поливу ґрунтом загортаю в поліетиленовий пакет чи накриваю склом та для забезпечення підвищеної температури, ставлю біля батареї для проростання.

ХИТРА ЄМНІСТЬ ДЛЯ ЗАМОЧУВАННЯ НАСІННЯ

У якості тари для передпосівної обробки насіння  дуже зручно використовувати лоток для льоду. У його численних комірках можна одночасно розміщувати декілька сортів чи видів насіння. Щоб не переплутати, в яку комірку який сорт покладено, на аркуш ставлю лоток, обводжу його контур, позначаю комірки, всередині квадратиків пишу назву сорту. Можна додати дату, кількість насінин чи іншу інформацію.У верхньому лівому кутку, як на лотку, так і на папері, маркером роблю позначку. Це допоможе завжди орієнтуватись, як лоток стояв на папері. З такою міткою лоток можна переставляти, крутити, а орієнтуючись на позначку, знову ставити на аркуш з написами.

ЯКІ КОНТЕЙНЕРИ НАЙКРАЩІ

Вимог до контейнерів кілька.
1. Низька теплопровідність: коріння не перегрівається, не переохолоджується, не потерпає від перепаду температур.
2. Світлонепроникність (у більшості культур під впливом світла коренева система погано розвивається).
3. Жорсткі стінки та основа, що запобігає рухливості ґрунту та травмуванню коріння під час переміщення контейнера. При вирощуванні таких культур, як перець, баклажан, гарбузові, розриви коріння взагалі неприпустимі, оскільки призупиняється розвиток розсади. І звісно, достатній об’єм і наявність дренажних отворів для витоку надлишку води. Отже, найкращий варіант – спеціально змайстровані для вирощування розсади дерев’яні ящики з піддонами.

ЯКЩО НЕМАЄ ДЕРЕВ’ЯНИХ ЯЩИКІВ – ПАПЕРОВІ ЦИЛІНДРИ

У мене дерев’яних ящиків з піддонами, нажаль, нема. Тому підшуковую контейнери різних об’ємів, висотою 6–12 см, з твердої, бажано непрозорої пластмаси. Якщо стінки світлопроникні, вистеляю їх чорним целофаном. Щоб він не ковзав, у міру настилання закріпляю його прищіпками для білизни. Їх знімаю після заповнення ящика ґрунтом. Дренажні отвори не роблю. Замість цього на дно ящика викладаю шаром в 1–2 см подрібнені органічні рештки (солому, сіно, тирсу, сухі залишки стебел бур’янів).

Культури, які погано зносять пересаджування, вирощую у паперових циліндрах. Роблю їх із газети, складеної в декілька шарів. Спочатку підшуковую твердий циліндричний предмет (скляна пляшка чи якась баночка із бажаним діаметром). Далі нарізаю паперові смужки, ширина яких дорівнюватиме висоті майбутнього стаканчика, й обмотую їх навколо циліндричного предмета. Закріпляю степлером чи клеєм край паперової смужки по висоті і обережно знімаю конструкцію з основи.

Циліндрики щільно один біля одного виставляю в застелену пакетом будь-яку водонепроникну цупку ємність з рівним дном та невисокими бортиками. Після того, як у циліндри буде насипана земля, для надання їм додаткової стійкості, проміжки між ними ущільнюю згорнутим трубочками папером. Коли приходить час висаджувати, беру поліетиленовий пакет за кінці та легко дістаю з ящика всю розсаду. Залишається тільки розмістити її в підготовлених посадкових ямках та разом з газетним стаканчиком і присипати землею.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.