«Солодка» дилема: їсти чи ні?

Спробуйте знайти дитину, байдужу до цукерок. Не реально? Більшість дієтологів сходяться на думці, що батьки самі «підсаджують» дитину на солодке. Не зупиняє навіть те, що надмірне споживання дитиною цукру викликає алергію, призводить до цукрового діабету, карієсу, хвороб шлунково–кишкового тракту.

Багато дорослих звикли висловлювати свою любов до дитини кількістю подарованих солодощів. Маму, яка відмовляється купити своєму малюку (попри всі його істерики) «чупа–чупса» чи шоколадку, можуть навіть назвати жорстокою.

Психологи кажуть: коріння проблеми в тому, що батьки часто намагаються підкупити дитину за допомогою солодощів. Мов­ляв, перестанеш плакати, будеш чемним, вивчиш віршик — матимеш цукерки.

Але чим більше малюк вживає цукерок, тим більше притуплюється його смак до солодкого, і він уже не може задовольнитися меншою «дозою». Так і виникає «солодке» замкнене коло, яке розірвати дуже важко.

На думку дієтологів, правильно роблять ті батьки, які до трьох років узагалі не дають дитині цукерок, а пізніше обмежують їх вживання. Це і є прояв справжньої любові та батьківської турботи, переконані лікарі.


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…