Ні борщу, ні до борщу: в Україні знову стрімко здорожчали овочі

Їсти чи не їсти? Скоро пересічний українець, без перебільшення, почне обмежувати себе у споживанні улюбленої національної страви — борщу, такого ж стратегічного продукту, як і «святая святих» — сала.

 І не через зміну своїх смаків, а, банально, через те, що продукти для приготування смачненького борщику вже аж занадто почали «кусатися».

 Свого цінового піку майже всі овочі борщового набору досягли саме за останні вихідні — це результати досліджень Львівської медіа-компанії «Інфо-Шувар», яка щоденно проводить моніторинг цін на гуртових майданчиках країни.

 Зокрема, найзначніше подорожчання серед овочів, станом на початок цього тижня, було зафіксовано по ріпчастій цибулі, яка буквально за добу на третину здорожчала: на торгових майданчиках найбільшого гуртового ринку Західної України у Львові її можна придбати за ціною 3,6 — 4 грн./кг (0,1-0,11 EUR/кг).

 Наступною у рейтингу здорожчання експерти називають капусту — вона вже коштує 3-3,2 грн./кг (0,8-0,9 EUR/кг), тобто майже на 11% дорожче, ніж наприкінці минулого тижня.

 Майже на 8% за минулі вихідні подорожчала й бараболя: зараз кілограм картоплі на оптовому ринку можна придбати не дешевше, ніж за 3,8-4 грн./кг (0,1-0,11 EUR/кг).

 Щоправда, ціни на моркву та буряк на «піддослідному» майданчику за останні кілька днів не змінилися: кілограм моркви зараз пропонують на ринку за ціною 4,5-5 грн./кг (0,12-0,14 EUR/кг), а буряк — не дешевше 4-5,5 грн./кг (0,11-0,15 EUR/кг). Приблизно така ж картина й в інших областях України.

 Зауважимо, що ще на початку осені минулого року фахівці прогнозували взимку 2017-2018 років подорожчання продуктів, які входять до борщового набору.

 Зокрема, голова Асоціації торгових мереж Олексій Дорошенко пророкував восени таке здорожчання на 20%, й таки «накаркав»...

 То, можливо, всі наші цінозростаючі біди через клятих експертів, чи все ж щось не так з українською економікою? І всі ці цінові сюрпризи все ж викликають більше суму, ніж скепсису.

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...