Ні борщу, ні до борщу: в Україні знову стрімко здорожчали овочі

Їсти чи не їсти? Скоро пересічний українець, без перебільшення, почне обмежувати себе у споживанні улюбленої національної страви — борщу, такого ж стратегічного продукту, як і «святая святих» — сала.

 І не через зміну своїх смаків, а, банально, через те, що продукти для приготування смачненького борщику вже аж занадто почали «кусатися».

 Свого цінового піку майже всі овочі борщового набору досягли саме за останні вихідні — це результати досліджень Львівської медіа-компанії «Інфо-Шувар», яка щоденно проводить моніторинг цін на гуртових майданчиках країни.

 Зокрема, найзначніше подорожчання серед овочів, станом на початок цього тижня, було зафіксовано по ріпчастій цибулі, яка буквально за добу на третину здорожчала: на торгових майданчиках найбільшого гуртового ринку Західної України у Львові її можна придбати за ціною 3,6 — 4 грн./кг (0,1-0,11 EUR/кг).

 Наступною у рейтингу здорожчання експерти називають капусту — вона вже коштує 3-3,2 грн./кг (0,8-0,9 EUR/кг), тобто майже на 11% дорожче, ніж наприкінці минулого тижня.

 Майже на 8% за минулі вихідні подорожчала й бараболя: зараз кілограм картоплі на оптовому ринку можна придбати не дешевше, ніж за 3,8-4 грн./кг (0,1-0,11 EUR/кг).

 Щоправда, ціни на моркву та буряк на «піддослідному» майданчику за останні кілька днів не змінилися: кілограм моркви зараз пропонують на ринку за ціною 4,5-5 грн./кг (0,12-0,14 EUR/кг), а буряк — не дешевше 4-5,5 грн./кг (0,11-0,15 EUR/кг). Приблизно така ж картина й в інших областях України.

 Зауважимо, що ще на початку осені минулого року фахівці прогнозували взимку 2017-2018 років подорожчання продуктів, які входять до борщового набору.

 Зокрема, голова Асоціації торгових мереж Олексій Дорошенко пророкував восени таке здорожчання на 20%, й таки «накаркав»...

 То, можливо, всі наші цінозростаючі біди через клятих експертів, чи все ж щось не так з українською економікою? І всі ці цінові сюрпризи все ж викликають більше суму, ніж скепсису.

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.