Колядували, пірнали, у «Книгу рекордів» попали!..

Співати колядки, прославляючи в них народження Ісуса Христа, — давня християнська традиція, яка не втратила популярності і в наші дні. Це довели тернополяни, упродовж Різдвяних свят аж двічі наколядувавши на рекорд!  8 січня рекордна флешмоб-коляда “Україна чекає на тебе” лунала у холі ТЦ “Подоляни”: тернополяни присвятили колядування українцям, яких доля з різних причин розкидала по всьому світу. Організатори флешмобу – громадські активісти Юрко Кулик та Андрій Костюк зазначили, що на флешмоб їх надихнув чоловічий хор з канадського Едмонтона, котрий виконав коляду у одному із торгових центрів свого міста. Колядку, за даними фото та відеоматеріалів, спільно виконали 505 тернополян і гостей міста, тож організаторам було вручено сертифікат від Тернопільського реєстру рекордів «Наймасовіша коляда-флешмоб.»

А 13 січня у храмі Святого апостола Петра відбувся парафіяльний фестиваль колядок «Возвеселімся всі разом нині», традиційно зібравши найкращих виконавців області та чимало слухачів, аби усім разом   славити Господа піснею.  Участь у дійстві взяли 23 колективи, виконавши понад 60 колядок та щедрівок, народних та церковних, як добре знаних, так і невідомих широкому загалу.  Таким чином у Тернополі встановили ще один рекорд:  “Найбільша кількість колядок, виконана впродовж одного дня в одному храмі”.

А на Водохреща, 19 січня, тернопільська «Книга рекордів»  повонилася ще двома унікальними досягненнями. Цього дня, було визначено наймолодшого та найстаршого «моржів» міста.

   9-річний Наум Жильченко «моржує» уже три роки. Розповідає, що до купань у крижаній воді його залучив старший брат.

Найстаршому «купальнику» Михайлу Тихоновичу – 74. Він уперше занурився в ополонку у 47 років.

Холодна вода додає енергії та збагачує здоров’я, переконаний найстарший «морж» Тернополя.


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.