Колядували, пірнали, у «Книгу рекордів» попали!..

Співати колядки, прославляючи в них народження Ісуса Христа, — давня християнська традиція, яка не втратила популярності і в наші дні. Це довели тернополяни, упродовж Різдвяних свят аж двічі наколядувавши на рекорд!  8 січня рекордна флешмоб-коляда “Україна чекає на тебе” лунала у холі ТЦ “Подоляни”: тернополяни присвятили колядування українцям, яких доля з різних причин розкидала по всьому світу. Організатори флешмобу – громадські активісти Юрко Кулик та Андрій Костюк зазначили, що на флешмоб їх надихнув чоловічий хор з канадського Едмонтона, котрий виконав коляду у одному із торгових центрів свого міста. Колядку, за даними фото та відеоматеріалів, спільно виконали 505 тернополян і гостей міста, тож організаторам було вручено сертифікат від Тернопільського реєстру рекордів «Наймасовіша коляда-флешмоб.»

А 13 січня у храмі Святого апостола Петра відбувся парафіяльний фестиваль колядок «Возвеселімся всі разом нині», традиційно зібравши найкращих виконавців області та чимало слухачів, аби усім разом   славити Господа піснею.  Участь у дійстві взяли 23 колективи, виконавши понад 60 колядок та щедрівок, народних та церковних, як добре знаних, так і невідомих широкому загалу.  Таким чином у Тернополі встановили ще один рекорд:  “Найбільша кількість колядок, виконана впродовж одного дня в одному храмі”.

А на Водохреща, 19 січня, тернопільська «Книга рекордів»  повонилася ще двома унікальними досягненнями. Цього дня, було визначено наймолодшого та найстаршого «моржів» міста.

   9-річний Наум Жильченко «моржує» уже три роки. Розповідає, що до купань у крижаній воді його залучив старший брат.

Найстаршому «купальнику» Михайлу Тихоновичу – 74. Він уперше занурився в ополонку у 47 років.

Холодна вода додає енергії та збагачує здоров’я, переконаний найстарший «морж» Тернополя.


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.