Заснування друкованого ЗМІ

В Україні свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» надають право кожному громадянину вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Право на заснування друкованого засобу масової інформації (далі – ЗМІ) мають громадяни України, громадяни інших держав та особи без громадянства, не обмежені у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності; юридичні особи України та інших держав; трудові колективи підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Державній реєстрації підлягають усі друковані ЗМІ, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення. Порядок державної реєстрації друкованих засобів масової інформації регулюється: Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів», Положенням про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та Положенням про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 №12/5,  зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.02.2006 за № 173/12047.

Заява про державну реєстрацію друкованого ЗМІ подається засновником (співзасновниками) до реєструючого органу.

У заяві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ повинні бути вказані: засновник (співзасновники) видання; пов’язана особа (особи); вид видання; назва видання; мова видання; сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів; програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість; передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання; юридична адреса засновника, кожного із засновників та його (їх) банківські реквізити; місцезнаходження редакції.

Заява розглядається реєструючим органом у місячний строк з дня її одержання. У разі прийняття рішення про державну реєстрацію друкованого ЗМІ орган реєстрації письмово повідомляє про це засновника (співзасновників) та про необхідність сплатити реєстраційний збір за видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ.

Засновник (співзасновники) сплачує реєстраційний збір протягом одного місяця з дня одержання письмового повідомлення органу юстиції про державну реєстрацію друкованого ЗМІ (повідомлення надсилається на юридичну адресу засновника (співзасновників) або адресу, на яку вони безпосередньо вкажуть у заяві). Реєстраційний збір справляється у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1287, а саме: за державну реєстрацію друкованих ЗМІ установлений збір у таких розмірах:

- свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ із загальнодержавною, регіональною та/або зарубіжною сферою розповсюдження – 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ з місцевою сферою розповсюдження в межах Автономної Республіки Крим, однієї області, обласного центру або двох і більше сільських районів – 24 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ з місцевою сферою розповсюдження в межах одного міста, району, окремих населених пунктів, а також підприємств, установ, організацій – 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ, що спеціалізується на матеріалах еротичного характеру, – 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- свідоцтва про державну реєстрацію дайджесту – 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ, заснованого за участю громадян та/або юридичних осіб інших держав, а також юридичних осіб України, у статутному фонді яких іноземний капітал – 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При цьому:

розмір реєстраційного збору за видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ для дітей та інвалідів зменшується на 50 відсотків;

звільняються від сплати реєстраційного збору друковані ЗМІ, засновані з благодійною метою і призначені для безкоштовного розповсюдження.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ видається засновнику (співзасновникам) після сплати реєстраційного збору та надання відповідного платіжного документа, який залишається реєструючому органу. Друкований ЗМІ вважається зареєстрованим з дня видачі свідоцтва про реєстрацію.

 

 

Головне територіальне управління юстиції

у Тернопільській області


Повернутися
22.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…