«Кормушка» для «верхушки»

За палац під Києвом і літню кухню у селі – однаковий податок?

Цього року українцям чи не вперше доведеться сплачувати податок на нерухомість. Ставки податку встановлюватимуть місцеві органи влади, але не більше, ніж 2% від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр (за рік). Утім, у більшості населених пунктів місцева влада ще не визначилась, яку ставку податку стягувати і чи стягувати взагалі.

Село чи місто може встановити і нульову ставку – тоді податок не платитиме ніхто, але в такому разі вони самі себе позбавляють частини надходжень до бюджету, адже податок на нерухомість повністю йде до місцевого бюджету

 Хлів – також нерухомість?

Цього року практично ніхто з фізичних осіб податок на нерухомість не платитиме. Однак податок з нерухомості за 2015-ий (який платитимемо уже наступного року) стосуватиметься уже не житлової, а загальної площі нерухомості. Встановлена законом пільга (площа, яка не оподатковується) для квартир – 60 квадратних метрів, для будинків – 120, а змішаних об’єктів нерухомості – 180 метрів, однак місцеві органи влади можуть її збільшити.

Тобто якщо сільський голова має хату на 200 “квадратів”, не виключено, що в селі пільгу для будинків встановлять саме у 200 квадратних метрів, а не 120... Але сільська влада цілком може залишити максимальну ставку – має повне право. При цьому податок платитимемо лише за площу, яка перевищує так звану пільгу. Скажімо, площа вашої квартири – 70 квадратних метрів. Отже, ви платитимете податок раз на рік за 10 метрів (70-60=10). При максимальній ставці (її обіцяють встановити у Києві) 24,36 гривні за метр виходить 243,6 гривні на рік.

Перепишу квартиру на Кабмін.

 Пільга надається кожному платнику, незалежно від кількості об’єктів нерухомості. Наприклад, ви маєте дві квартири.

Площа однієї – 40 квадратних метрів, іншої – 50. Отже, оподатковувану площу рахуємо так 40+50=90; 90-60=30. Тобто податок буде за 30 квадратних метрів. Якщо мешкаєте в квартирі чи будинку, але не є одноосібним власником, тоді податок сплачуєте лише за площу, яка вам належить. Недолік закону у тому, що податок залежить виключно від площі, а не від вартості чи стану нерухомості. Погодьтесь, трикімнатна квартира на Хрещатику, у якій мешкає одна-дві особи, і двокімнатна “хрущовка” у райцентрі, де мешкає багатодітна сім’я, – дуже різні речі. Новий податок на нерухомість неабияк перелякав сільських жителів. Адже навіть якщо будинок до 120 метрів не дотягує, то разом з господарськими прибудовами, літньою кухнею може й перевищити пільгу. Виявляється, господарські будівлі також підпадають під оподаткування за новим законом. Але податок платитимуть лише ті, хто оформив усі документи на добудови-прибудови, і дані потрапили в електронний реєстр.

За що податок платити не треба.

 Попри те, що новий закон суттєво розширив базу оподаткування податком на нерухомість, не з усього нерухомого майна доведеться платити податок. Не є об’єктами оподаткування: об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної та місцевої влади, а також неприбуткових організацій, що повністю фінансуються з бюджету; об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу; гуртожитки; житлова нерухомість, яка не придатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом; об’єкти житлової нерухомості, що належать дітям-сиротам, але не більше одного такого об’єкта на дитину; МАФи; будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.


Повернутися
05.02.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...