ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Ми з вами живемо в епоху криз. І про яку кризу ви б не подумали, читаючи ці рядки - політичну, економічну, національну, релігійну і так до безконечності, йдеться насамперед про їх «прародительку» - кризу гуманності. Саме вона породжує глибоку ерозію  милосердя, людяності,  любові тощо. Вона породжує перевагу задоволення над сумлінням, економіки і політики над етикою, свободи над правдою, війни над миром... 

Мудрий грек  Арістофан ще за багато сотень років до нашої ери, пишучи про війну а мир, зробив це у формі буфоно-еротичного анекдота. Жінки-афінянки, дружини й матері, об'єднуються у своєрідному страйку, відмовляючи у пестощах своїм чоловікам, щоб змусити їх припинити війну. Як це завжди буває у добрій комедії, «за лаштунками» тут анітрохи не комедія. Весело бігаючи, оголені актори  розповідають класичний сюжет війни. Те, що війна переживає кризу, ми бачили в у фемінізмі Першої та у масових зґвалтуваннях Другої світової війни. 

 Сексуальне насильство та фемінізм - то все одна медаль кризи гуманності у світі, падіння небес.
Вирішення проблеми ролі жінки у суспільстві знаходиться не в площині фемінізму - проблема полягає у втраті цінностей, погляду у майбутнє. 
Не просто так фантазія дивиться у минуле, то не просто так у майбутньому всі бачать закінчення епох, а не початок нової ери!


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.