Анекдоти

На базарi:
— А це кросівки якого виробництва?
— Німецькі!
— А от, дивiться, всередині під устілкою написано китайські!
— Для нормальних людей німецькі, а для допитливих — китайські!

 * * *

— Мамо, сьогодні до мене в гості прийдуть три дівчини, і з однiєю з них я збираюся одружитися. А ти вгадай, з якою саме.

Після того як дівчата пiшли, він запитує в мами:

— Як ти гадаєш?

— З тiєю, що сиділа посередині.

— І як же ти здогадалася?

— Інтуїція: вона вже зараз мене дратує.

 * * *

 Учителька запитує:

— Який час «вона прибирає, вона прибирала, вона прибиратиме»?

Вовочка:

— Мабуть, передсвятковий.

— А який час у фразi «Я шукаю нареченого»?

— Втрачений.

 * * *

 Шеф — секретарцi:

— Що ти робиш у недiлю?

Секретарка (з надією в голосi):

— Нічого ...

— Тоді дозволь тобi нагадати, що сьогодні не недiля.

 * * *

— Ви на цілу годину спізнилися на роботу!
— У мене годинник зупинився.
— А чому ви його не завели?
— А як би я зараз виправдовувався?

 * * *

Один боксер каже іншому:

— У мене сьогодні в метро циган попросив грошей на операцію!

— І ти дав?

— Дав.

— Багато?

— Та не дуже. Але операцію робити доведеться.

 * * *

 Біжить хлопець по ескалатору, наступає дівчині на ногу і за інерцією біжить далі. Потім повертається.

— Вибачте, будь ласка.

Дівчина махає рукою і каже:

— Гаразд, я тобі й так уже на спину плюнула.

 * * *

 Весілля. Після церемонії наречений підходить до священика і запитує:

— Скільки я вам винен?

— Я грошей не беру, але можете зробити пожертвування церквi.

— А скільки?

— Відповідно до краси вашої нареченої.

Наречений дає священику 10 гривень. Священик заглянув під фату і простягнув нареченому дріб’язок:

— Здачу візьміть.

 


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…