Яку воду ми п’ємо, а яку – варто пити?

Вода є одним з основних продуктів, необхідних людині для повноцінного життя. Саме з води ми отримуємо найбільшу кількість мікроелементів. І якщо без їжі людина може прожити декілька тижнів, то без води – лише декілька днів. Отже, її важливість, а відповідно якість і безпечність – беззаперечні.

Основними джерелами питного водопостачання мешканців Тернопільської області є вода з централізованих мереж водопостачання; індивідуальних, власних, децентралізованих джерел водопостачання; громадських колодязів, криниць, природних джерел та каптажів; бутильована питна та мінеральна вода; вода з пунктів розливу, автоматів тощо, пише gazeta1.com.

Яка вода і як впливає на наш організм, ми запитали головного спеціаліста відділу безпеки середовища життєдіяльності управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Остапа Гурського.

Централізоване водопостачання забезпечується водою з підземних джерел

– Щодо води централізованих джерел водопостачання, то Тернопільська область є доволі благополучною в цьому плані, оскільки централізоване водопостачання мешканців області більш ніж на 90% забезпечується з підземних джерел. Вода у них в основному за своєю природою є більш якісною та безпечною і не потребує додаткових методів очищення й підготовки, – розповів Остап Гурський.

Попри обнадійливу ситуацію, маємо регіони, де існує серйозна проблема з централізованим водопостачанням.

– Проблемним у нас залишається Чортків, оскільки забір води в місті здійснюється з поверхневого джерела річки Серет, а методи та системи водопідготовки, водоочистки та дезінфекції застарілі та перебувають у поганому технічному стані. Тому можна сказати, що у помешкання чортківчан подається вода негарантованої якості, яка періодично не відповідає вимогам за мікробіологічними показниками та вмістом азоту амонійного. Дещо схожа ситуація у Борщеві. Місто хоч і отримує воду з підземних джерел, проте частина з них самоплинно витікають із землі та є доволі поверхневими – підшкірними. А враховуючи специфічний склад порід ґрунту в цьому регіоні, у централізованій мережі спостерігається перевищення вмісту нітратів, інколи навіть удвічі, – розповів Остап Йосифович.

Слід зазначити, що недобросовісні суб’єкти надання послуг централізованого водопостачання доволі часто порушують періодичність здійснення лабораторного контролю якості води. А також порушення зустрічаються під час експлуатації водопровідних мереж та водонапірних споруд, а саме – у періодичності проведення робіт з їх промивання, дезінфекції, технічних оглядів та поточних ремонтних робіт, дотриманні зон санітарної охорони водних об’єктів, своєчасності проходження медичних оглядів працівниками, котрі здійснюють їх обслуговування тощо.

А тому, як каже спеціаліст, не слід соромитись і варто поцікавитись у вашого надавача послуг централізованого водопостачання результатами останніх лабораторних досліджень води.

Мінімум раз на рік необхідно проводити лабораторний контроль якості води

Більшість мешканців Тернопільщини користуються індивідуальними, власними або децентралізованими джерелами водопостачання.

– Законодавчо не визначено здійснення систематичного державного нагляду за такими джерелами водопостачання. Відповідальність за них, як і за використання води з них, несе власник, який і повинен бути зацікавлений у відповідній якості води, яку вживає він чи його сім’я. Проте власники здебільшого нехтують елементарними правилами експлуатації, не здійснюють хоча б один раз на рік лабораторного контролю якості води з джерела постачання. В основному аргументують це тим, що вода є доброю за органолептичними властивостями (колір, запах, смак, прозорість) і вони протягом довгого часу, а інколи і декількох поколінь вживають її. Однак це аж ніяк не є гарантією її якості, адже частина хімічних речовин навіть при високих концентраціях не змінюють смаку, кольору води. Наприклад нітрати, які є особливо небезпечними для дітей раннього віку. Окрім того, гострі отруєння, пов’язані з використанням недоброякісної води, трапляються відносно рідко, тоді як надлишок чи нестача у воді певних мікроелементів, хімічних речовин при тривалому її використанні можуть призвести до значних порушень стану здоров’я, які навіть доволі важко прив’язати до води. Наприклад, захворювання серцево-судинної системи, в етіології яких якісна вода – не останній фактор, – пояснив посадовець.

Основні вимоги при експлуатації індивідуальних джерел водопостачання:

Не допускати наявності джерел забруднення питної води (купи гною, вигрібні ями, мінеральні добрива, надвірні туалети тощо) на відстані менше 20 м від криниці.

Навколо криниці поновити «глиняний замок», а при його відсутності встановити глибиною 2 м та шириною 1м із добре змішаної і пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку.

Поновити відмостки, а при їх відсутності встановити, зокрема, кам’яним або цегляним мощенням, забетонувати або заасфальтувати в радіусі 2 м з нахилом у 0,1 м.

Встановити огорожу (у разі її відсутності) в радіусі 2 м для обмеження доступу до криниці тварин, птахів, гризунів тощо.

Обережно застосовувати в сільському господарстві та приватному секторі мінеральні та органічні добрива.

З метою захисту колодязів від поверхневих стоків встановити перехоплюючі канали з відводом стоків убік.

За необхідності при довготривалому невикористанні чи невідповідності води певним показникам провести відкачку води з криниці, очистку та дезінфекцію.

Систематично проводити на базі акредитованої лабораторії дослідження взірців питної води хоча б за показниками безпеки.

Вода з автоматів – сподівання на чесність виробників

Що стосується бутильованих питних та мінеральних вод і води з пунктів розливу чи автоматів, то знову ж таки, як наголосив фахівець Держпродспоживслужби, необхідно не соромитись і вимагати у її продавців відповідну товаросупровідну документацію та протоколи лабораторно-інструментальних досліджень води. А також сподіватися на чесність та добросовісність її виробників, на яких законодавчо першочергово покладено контроль за якістю та безпекою їхньої продукції, в тому числі й лабораторно-інструментальний.

– Машини чи автомати з розливу води, а також об’єкти централізованого водопостачання з кількістю споживачів менше 100 тисяч, відповідно до критеріїв ризиків, визначених постановою Кабміну, віднесені до об’єктів середнього та незначного ступенів ризику і можуть планово перевірятися органами Держпродспоживслужби не частіше одного разу на 3 роки та на 5 років відповідно. Навіть у випадку звернень, скарг споживачів наші фахівці не мають права розпочати позапланові перевірки без отримання відповідного дозволу на їх проведення від Міністерства регуляторної політики, – зазначив Остап Гурський.

Отож яку воду все-таки краще вживати, запитали ми у фахівця.

– Основне, щоб вода була з контрольованих джерел водопостачання і періодично проходила лабораторний контроль. Хоча умови її транспортування та зберігання теж мають чимале значення, зокрема, не слід зберігати воду у непридатних для цього ємкостях (повторно використані ПЕТ-пляшки або технічні ємкості, каністри тощо). А також не слід довго зберігати воду, навіть набрану у відповідні ємкості, що закриваються, – не більше 72 годин, після чого її використання в харчових цілях рекомендовано лише після кип’ятіння, – радить Остап Йосифович.

Стосовно побутових фільтрів та систем із доочистки води, то, як сказав Остап Гурський, якщо вода якісна та безпечна, то не слід її доочищати, адже навіть найпростіші фільтри забирають з неї не лише погані речовини, а й корисні і такі необхідні мікроелементи. Тобто до встановлення систем доочистки води слід підходити дуже обережно та обізнано, з обов’язковим попереднім лабораторним контролем води, адже інколи можна зробити гірше, бажаючи добра.

http://teren.in.ua/2018/01/12/yaku-vodu-my-p-yemo-a-yaku-varto-pyty/