Тернопільські вундеркінди покажуть власні винаходи

У рамках відзначення Дня дитячих винаходів, або ж Дня дітей-винахідників (Kid Inventors ‘Day), в Центрі Науки Тернополя 20 січня з 10:00 до 18:00 відбудеться виставка дитячих робіт Тернопільщини.

На виставці знайдуть своє поцінування винаходи молодих дослідників у номінаціях:

-електроніка та приладобудування;

-матеріалознавство та перспективні технології;

-машинобудування;

-інформаційно-телекомунікаційні системи та технології;

-екологія та ресурсозбереження;

-технічна творчість;

-робототехніка.

Основними завданнями виставки є: стимулювання творчого самовдосконалення учнівської та студентської молоді;виявляти обдарованих дітей, сприяти розвитку та реалізації їхніх здібностей, а також здійснювати профорієнтаційну роботу; створення умов для реалізації здібностей талановитих та обдарованих учнів, вихованців, слухачів і студентів; оновлення змісту, форм і методів роботи з обдарованими учнями, вихованцями, слухачами та студентами; пошук нових форм, методів і моделей організації науково-дослідницької діяльності учнів, вихованців, слухачів і студентів.

На виставці будуть експоновані проекти проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам і пізнавальним можливостям учасників, свідчать про їх обізнаність щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ними методики експерименту.

http://teren.in.ua


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.