А ви їли бульбу з пательні?

Карта діалектів Західної України

 Говорити зі співрозмовником однією мовою — ще не гарантія стовідсоткового розуміння. У різних регіонах України існують свої колоритні домішки діалектизмів.  Для людини, котра володіє тільки літературною українською мовою, «галицька мова» здасться майже іноземною. Отож, http://lviv1256.com вирішили дослідити, як на Західній Україні називають…

ВЕЛОСИПЕД

•             У Рівному на цей засіб пересування говоритимуть Ровер. Так само на “двохколісного” говорять аж до Закарпаття.

•             На перетині Острозького, Дубенського та Рівненського районів, а також в Центральній Україні казатимуть Велосипед або Лісапед.

•             У Закарпатській області Ровер перетворюється на Біціґлі.

•             А на Буковині можна почути, як на цей засіб пересування кажуть Колесо.

ГАНЧІРКА

•             Як не дивно, але шматок тканини, яким миють підлогу чи слабохарактерний чоловік у Рівному називається Шмата. Таку ж назву використовують на території аж до Закарпатської області.

•             На північному заході України ми почуємо знайому нам кальку з російської мови Тряпка. Цим словом користуються і в Центральній Україні, а також на Хмельниччині та півдні Рівненщини.

•             У Камінь-Каширському районі кажуть Ганчірка.

•             Жителі деяких районів Житомирщини та Хмельниччини використовують слово Вонуча чи Гонуча.

•             Чернівецька область та частина Івано-Франківської говорить Катран.

•             Невеличка частина Івано-Франківщини й південь Тернопільщини миють підлогу Стиркою.

•             Найбільш рідкісною назвою шматка непотрібного одягу в Україні є Руб. Так називають ганчірку поряд із селом Сколе Львівської області.

 ГОРИЩЕ

•             У Рівному оселю привидів та старого мотлоху називають Горищем. Цим словом користується й північний захід України.

•             Слово Гора поширене на території Хмельницької області та Рівненщини.

•             Стрих кажуть в Львівській, Івано-Франківській областях і на заході Тернопільщини.

•             Русизм Чердак використовують на маленькій території Хмельницького району.

•             Маленькими плямками на карті Західної України розкидані райони, де говорять Вишка. Кількість носіїв цього слова збільшується ближче до Житомирщини.

•             Під, Пюд, Под, Подря, Пуд – ці схожі слова ви почуєте на Закарпатті та Буковині.

ДЕКО ДЛЯ ВИПІКАННЯ

•             Майже по всій центрально-західній частині України для запікання смаколиків використовують Деку.

•             Волинська, Тернопільська, частина Львівської та Чернівецької областей кажуть Бляшка.

•             А в печах більшої половини Львівської області стоїть Бритванка.

•             Закарпаття називає Рівненську деку Тепшею.

•             А на Буковині використовують слова Таца, Таця, Таса.

  ДЕРУНИ

•             Майже вся західна Україна використовує слово Деруни.

•             Винятком є Тернопільська область, де цю страву оригінально називають Тертюхи.

•             Частина Львівщини та Івано-Франківської області ласує Тертими Пляцками.

•             Ближче до центральної частини країни їх вже називають Бараболяники.

•             На північному сході Рівненщини труть картоплю на Бульбаники, адже недалеко розташований кордон з країною, відомою усім своїми врожаями бульби.

•             Картопляники та картофляники труть на Рівненщині, Івано-Франківщині та у Чернівецькій області.

•             Жителі північних районів Рівненщини та Волині їдять Бацони

 КАРТОПЛЯ

•             Те, з чого роблять деруни у Рівному та ближче до центральної частини країни, називають Картоплею.

•             А от північна частина Рівненщини, Львівська область та Волинь весною садитиме Бульбу.

•             На Тернопільщині та Хмельниччині вирощують Бараболі та Барабулі.

•             Закарпаття знову відзначилось: там садять Крумплю та Ріпу.

•             В Івано-Франківській області картоплю подекуди називають Мандебуркою.

•             А на перетині Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей на деруни труть Біб.

•             Товченим, смаженим та запеченим Бандзом ласують на межі Волинської та Рівненської областей.

ЛЕЛЕКА

•             Дітей приносить жителям Рівненщини Бузьок та подекуди Лелека. Щодо Бузьків, то цим словом “червононосих” називає майже уся Західна Україна.

•             Частина Волині, Рівненщини та Хмельниччини бачить у небі Боцюнів.

•             Маленький шматочок Хмельницької області та Вінниччина говорить на пташок Чорногузи.

 ПАТЕЛЬНЯ

•             Бульбу та Тертюхи на заході України здебільшого смажать на Пательні.

•             А вже на Закарпатті це кухонне приладдя називають Палачінта чиПалачінтош.

•             Сковорода кажуть у Центральній Україні.

•             На межі Хмельницької та Чернівецької областей люди ставлять на вогонь Жаровню.

•             А на заході Тернопільської області місцеві жителі смажать бараболю на Ронделі.

 Ілюстрації: Dialect Stat


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...