А ви їли бульбу з пательні?

Карта діалектів Західної України

 Говорити зі співрозмовником однією мовою — ще не гарантія стовідсоткового розуміння. У різних регіонах України існують свої колоритні домішки діалектизмів.  Для людини, котра володіє тільки літературною українською мовою, «галицька мова» здасться майже іноземною. Отож, http://lviv1256.com вирішили дослідити, як на Західній Україні називають…

ВЕЛОСИПЕД

•             У Рівному на цей засіб пересування говоритимуть Ровер. Так само на “двохколісного” говорять аж до Закарпаття.

•             На перетині Острозького, Дубенського та Рівненського районів, а також в Центральній Україні казатимуть Велосипед або Лісапед.

•             У Закарпатській області Ровер перетворюється на Біціґлі.

•             А на Буковині можна почути, як на цей засіб пересування кажуть Колесо.

ГАНЧІРКА

•             Як не дивно, але шматок тканини, яким миють підлогу чи слабохарактерний чоловік у Рівному називається Шмата. Таку ж назву використовують на території аж до Закарпатської області.

•             На північному заході України ми почуємо знайому нам кальку з російської мови Тряпка. Цим словом користуються і в Центральній Україні, а також на Хмельниччині та півдні Рівненщини.

•             У Камінь-Каширському районі кажуть Ганчірка.

•             Жителі деяких районів Житомирщини та Хмельниччини використовують слово Вонуча чи Гонуча.

•             Чернівецька область та частина Івано-Франківської говорить Катран.

•             Невеличка частина Івано-Франківщини й південь Тернопільщини миють підлогу Стиркою.

•             Найбільш рідкісною назвою шматка непотрібного одягу в Україні є Руб. Так називають ганчірку поряд із селом Сколе Львівської області.

 ГОРИЩЕ

•             У Рівному оселю привидів та старого мотлоху називають Горищем. Цим словом користується й північний захід України.

•             Слово Гора поширене на території Хмельницької області та Рівненщини.

•             Стрих кажуть в Львівській, Івано-Франківській областях і на заході Тернопільщини.

•             Русизм Чердак використовують на маленькій території Хмельницького району.

•             Маленькими плямками на карті Західної України розкидані райони, де говорять Вишка. Кількість носіїв цього слова збільшується ближче до Житомирщини.

•             Під, Пюд, Под, Подря, Пуд – ці схожі слова ви почуєте на Закарпатті та Буковині.

ДЕКО ДЛЯ ВИПІКАННЯ

•             Майже по всій центрально-західній частині України для запікання смаколиків використовують Деку.

•             Волинська, Тернопільська, частина Львівської та Чернівецької областей кажуть Бляшка.

•             А в печах більшої половини Львівської області стоїть Бритванка.

•             Закарпаття називає Рівненську деку Тепшею.

•             А на Буковині використовують слова Таца, Таця, Таса.

  ДЕРУНИ

•             Майже вся західна Україна використовує слово Деруни.

•             Винятком є Тернопільська область, де цю страву оригінально називають Тертюхи.

•             Частина Львівщини та Івано-Франківської області ласує Тертими Пляцками.

•             Ближче до центральної частини країни їх вже називають Бараболяники.

•             На північному сході Рівненщини труть картоплю на Бульбаники, адже недалеко розташований кордон з країною, відомою усім своїми врожаями бульби.

•             Картопляники та картофляники труть на Рівненщині, Івано-Франківщині та у Чернівецькій області.

•             Жителі північних районів Рівненщини та Волині їдять Бацони

 КАРТОПЛЯ

•             Те, з чого роблять деруни у Рівному та ближче до центральної частини країни, називають Картоплею.

•             А от північна частина Рівненщини, Львівська область та Волинь весною садитиме Бульбу.

•             На Тернопільщині та Хмельниччині вирощують Бараболі та Барабулі.

•             Закарпаття знову відзначилось: там садять Крумплю та Ріпу.

•             В Івано-Франківській області картоплю подекуди називають Мандебуркою.

•             А на перетині Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей на деруни труть Біб.

•             Товченим, смаженим та запеченим Бандзом ласують на межі Волинської та Рівненської областей.

ЛЕЛЕКА

•             Дітей приносить жителям Рівненщини Бузьок та подекуди Лелека. Щодо Бузьків, то цим словом “червононосих” називає майже уся Західна Україна.

•             Частина Волині, Рівненщини та Хмельниччини бачить у небі Боцюнів.

•             Маленький шматочок Хмельницької області та Вінниччина говорить на пташок Чорногузи.

 ПАТЕЛЬНЯ

•             Бульбу та Тертюхи на заході України здебільшого смажать на Пательні.

•             А вже на Закарпатті це кухонне приладдя називають Палачінта чиПалачінтош.

•             Сковорода кажуть у Центральній Україні.

•             На межі Хмельницької та Чернівецької областей люди ставлять на вогонь Жаровню.

•             А на заході Тернопільської області місцеві жителі смажать бараболю на Ронделі.

 Ілюстрації: Dialect Stat


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…