Рекордний… Тернопіль!

Тернопільська «Книга рекордів» вже назбирала сім досягнень

«Книга рекордів Тернополя» була створена лише в липні минулого року. Станом на зараз там офіційно зафіксували сім рекордів.

Першим у книгу рекордів потрапив флеш-моб, організований 20 липня 2017-го року. Тоді понад 14 тисяч осіб одночасно заспівали неофіційний гімн міста – пісню «Файне місто Тернопіль» «Братів Гадюкіних». Трапилось це під час міжнародного музичного фестивалю «Файне місто».

А вже за два дні в місті можна було побачити найбільшу вогняну скульптуру «Глек – символ гончарства». Важив він понад 200 кілограмів.

Також ще декілька рекордів було встановлено на День міста, 28 серпня. Зокрема, йдеться про наймасовішу розсилку листівок з краєвидами Тернополя та індивідуальний рекорд Василя Шевчука – найбільша кількість віджимань на цвяхах.

Крім того, до книги тернопільських рекордів увійшли  наймасовіше виконання гімнів – України десятирічними дітьми, а ОУН-УПА «Зродились ми великої години» – хоровими колективами.

Здобула визнання і найдовша – 1,5-кілометрова – катальпова алея. Усього в парку «Топільче» висадили 169 цих дерев.

Попри те, що рекорди фіксує спеціальна комісія, охочі їх встановити не сплачують жодних реєстраційних внесків, як, скажімо, до «Книги рекордів України». Навесні «Книгу рекордів Тернополя»  планують репрезентувати в друкованому вигляді.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
15.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…