Анекдоти

Чоловiк після розлучення читає свій паспорт і думає: «У паспорті місця залишилося тiльки для трьох дружин. Треба розумно витратити».

* * *

Полiцiї вдалося встановити, що напис на дверях Пенсiйного фонду «Цой живий» зробив пенсiонер Дмитро Олексiйович Цой, бо йому вже три мiсяцi не приносили пенсiю.

* * *

Новини астрології. Як з’ясу­валося, за зірками можна визначити не тільки долю людини, а й її військове звання.

 * * *

 — Hу і як ваша часникова дієта?

— Скинув три кiлограми і всіх знайомих.

 * * *

 Розмовляють два приятелi:

— Слухай, порадь, як мені бути: одружитися з багатою літньою вдовою чи з молодою красивою дівчиною, без посагу, яку я люблю?

— Звичайно ж, iз молодою, адже це любов. До речі, а що це за вдова, де живе?

 * * *

 Ніколи не їжте останню котлету зі сковорiдки: однією котлетою не наїсися, а порожню сковорідку доведеться мити.

* * *

Відвідувач ресторану робить замовлення салату з омарів і зiзнається офіціантові, що ніколи не їв такого. Тому він і з’їв салат iз крабових паличок за ціною омарів

* * *

Розмова двох чоловiкiв:

— Чому ти одружився з жiнкою, старшою за тебе на 20 рокiв?

  — Ти ж знаєш, який я сором’язливий. A вoнa нe дaлa мені закiнчити фрaзy, коли я просив руку її доньки.

 * * *

 Жінка скаржиться подрузі:

— Ніяк не можу привчити чоловіка до порядку — щоразу він ховає гаманець у нове місце.

 * * *

 Приходить бабця в поліклініку:

— Мені до зубного лікаря.

Їй пояснили, що спочатку треба в оглядовий кабінет зайти.

Лiкар:

— Лягайте на крісло.

Дивиться бабцю по гінекології, а бабця запитує:

— Невже коріння зуба сягає так глибоко?

 


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.