Анекдоти

Чоловiк після розлучення читає свій паспорт і думає: «У паспорті місця залишилося тiльки для трьох дружин. Треба розумно витратити».

* * *

Полiцiї вдалося встановити, що напис на дверях Пенсiйного фонду «Цой живий» зробив пенсiонер Дмитро Олексiйович Цой, бо йому вже три мiсяцi не приносили пенсiю.

* * *

Новини астрології. Як з’ясу­валося, за зірками можна визначити не тільки долю людини, а й її військове звання.

 * * *

 — Hу і як ваша часникова дієта?

— Скинув три кiлограми і всіх знайомих.

 * * *

 Розмовляють два приятелi:

— Слухай, порадь, як мені бути: одружитися з багатою літньою вдовою чи з молодою красивою дівчиною, без посагу, яку я люблю?

— Звичайно ж, iз молодою, адже це любов. До речі, а що це за вдова, де живе?

 * * *

 Ніколи не їжте останню котлету зі сковорiдки: однією котлетою не наїсися, а порожню сковорідку доведеться мити.

* * *

Відвідувач ресторану робить замовлення салату з омарів і зiзнається офіціантові, що ніколи не їв такого. Тому він і з’їв салат iз крабових паличок за ціною омарів

* * *

Розмова двох чоловiкiв:

— Чому ти одружився з жiнкою, старшою за тебе на 20 рокiв?

  — Ти ж знаєш, який я сором’язливий. A вoнa нe дaлa мені закiнчити фрaзy, коли я просив руку її доньки.

 * * *

 Жінка скаржиться подрузі:

— Ніяк не можу привчити чоловіка до порядку — щоразу він ховає гаманець у нове місце.

 * * *

 Приходить бабця в поліклініку:

— Мені до зубного лікаря.

Їй пояснили, що спочатку треба в оглядовий кабінет зайти.

Лiкар:

— Лягайте на крісло.

Дивиться бабцю по гінекології, а бабця запитує:

— Невже коріння зуба сягає так глибоко?

 


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...