Спершу кар'єра, а потім-діти

Тернополянки почали народжувати у більш пізньому віці

Вік жінок, які народжують першу дитину на Тернопільщині, змістився на 10 років. Нині першими пологами в 35 років нікого не здивуєш. Жінки почали народжувати пізніше.

– Нині і в 45 років народжують. – розповідає лікар акушер-гінеколог з Тернополя Оксана Швець. – Це вже трохи запізно, як на мене, але якщо жінка може собі це дозволити, то чому б і ні. Зараз дуже змістився вік народження  і наступних дітей. Жінки вагітніють вдруге чи втретє в більш пізньому віці. Це добре тим, що в нас збільшується кількість діток, покращується здоров’я жінок. Пологи в пізнішому віці не завжди є проблемою.  Це є радість. Це – омолодження організму жінки. Вона навіть психологічно відчуває себе молодшою.

У моїй практиці був випадок, коли жінка народжувала дитину у 49 років. У неї була перша вагітність. Вона прийшла на профогляд і я кажу їй: «Ви вагітні». А вона до мене каже: «Лікарю, я була безплідною стільки років, як я можу бути вагітною?». Вона важко виношувала вагітність. Все-таки для першої вагітності серйозний вік. Але вона слухала нас і добре поводилася, як пацієнт. Виконувала всі рекомендації лікаря, народила здорову і гарну дівчинку. Це було десь 6 років тому.

Оксана Швець каже, що раніше був діагноз – вікова першовагітна. Він змістився на 10 років.

– Тепер такий діагноз можемо поставити після 35-ти років. – продовжує вона. – Раніше його ставили до 30-ти. Зрештою, нині такий діагноз ми і не дуже признаємо. Він вже не є актуальним. Віджив себе, так би мовити. Такі зміни через те, що медицина дуже пішла вперед. І свідомість жінок змінилася. Вони після 40 років не вважають себе старими. Це дуже добре. Так має бути. Раніше вважали дивним народити дитину в 30 чи в 35 років. Я пам’ятаю, як моя мама говорила: «Та я родила твого брата, мені вже було 35 років і я себе такою старою почувала». Я зараз не чую такого від жінок, які народжують. Вони навіть собі не дозволяють таке сказати чи думати.

Але насправді для природи не все так радісно, вважає Оксана Петрівна. Природа дала ліміт неспроста.

– Вважаємо, що чим старший вік жінки, тим більший ризик народження дитини з вадами розвитку. – продовжує лікар. – Саме тому більш старшим жінкам варто звернути увагу на генетичне дообстеження.  Тому що з віком все-таки генетичний матеріал трохи зношується. Якість сперматозоїдів і яйцеклітин знижується. Ризик народити хворих дітей збільшуються. Але в нас є новітні методи обстеження і це не є проблемою.

Легкі чи важкі пологи теж не завжди залежать від віку.

– Напевно, це залежить і від генетичної схильності. – продовжує Оксана Швець. – 20-річна може важче народжувати, ніж жінка в 40 років. Це залежить від гормонального стану жінки. А таке як слабкість родової діяльності є в основному спадковою. Якщо мама народжувала повільно і була слабість родової діяльності, то таке можемо чекати і в дочки. Звичайно, є ризик ускладнень в жінок, які мають більш старший вік, але медицина пішла вперед і якщо жінка відноситься серйозно до свого здоров’я, якщо для неї важлива думка лікарів, то вона порадиться  і лікар визначить правильну тактику, як їй народжувати. Тоді не буде ніяких ускладнень. Це залежить від того, як людина до себе ставиться і наскільки себе любить. Тому що та жінка, яка себе любить, береже своє здоров’я і уважна до себе.

https://pro.te.ua


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.