Новий рік іде, грип несе!

У Тернополі й області за останні кілька днів на грип та ГРВІ захворіло понад дві тисячі людей.

На території області захворюваність грипом та ГРВІ утримується на рівні сезонної, відповідає середньому показнику для даної пори року, не перевищуючи епідпорогові значення.

Загальна захворюваність на грип та ГРВІ за останні 7 днів склала 215,8 випадків на 100 тисяч населення, що становить 41,8% до розрахункового показника визначення початку епідемії (516 випадків на 100 тис. населення).

За останній тиждень (18.12. — 24.12.2017р.) кількість захворілих знизилась у порівнянні з попереднім тижнем поточного року на 3,7% (2279 випадків проти 2365). Питома вага дітей до 18 років серед хворих склала 65,3% (1489ос.), школярів – 51,2% від усіх захворілих дітей (762 ос.). Зниження захворюваності серед дітей з попереднім тижнем складає 0,6%, серед дітей шкільного віку – 4,4%.

Госпіталізовано за звітний тиждень 138 осіб, із них 100 дітей (72,5%). Кількість госпіталізованих зросла на 20% (госпіталізовано на 50 тижні 115 осіб).

Основним заходом специфічної профілактики грипу є вакцинація. Вона здійснюється протигрипозною вакциною, що відповідає прогнозованому штаму і містить антигени (білок) одразу трьох штамів вірусу грипу, які відбираються на основі рекомендацій ВООЗ.

http://www.gazeta-misto.te.ua


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.