Студенти з Франківська створили мобільний додаток з колядками

Мешканці Івано-Франківська Тарас Сливка та Северин Пархоменко випустили мобільний додаток "Перший андроїд колядник"

Проект не комерційний, а є ініціативою студентів, пише прикарпатське видання "Курс".

Оприлюднили програму у вільний доступ на Святвечір - 6 січня 2015 року.

"Почали в 2014-му, коли ще вчилися в університеті. Досвіду розробки аж такого не було. Але вирішили спробувати і зробити добре діло і людям, і собі - вирішили зробити колядник на телефон. Бачив реальну проблему у собі та друзях - наше покоління, то сумно, але менше знає колядок, ніж батьки. Треба розвивати людей", - розповідає Сливка.

З того часу кожного року, ближче до Різдва, він з однодумцями згадує про різдвяний додаток й щось, як він каже, "доробляє, додає, змінює".

"Цього року додали колядки з акордами та можливість їх транспонувати в різні тональності. Є автоматична прокрутка. Для користувачів, як нам здається, нічого складного. Головне, щоби людям було зручно та й добре", - зазначає розробник.

Скачати додаток можна тут:

У програмі доступні наступні розділи:

* Народні колядки, Українські колядки
* Сучасні колядки
* СМС - Колядки
* Щедрування, Щедрівки
* Віншування, Вінчування
* Засівання 
* Іншомовні колядки, Англійські колядки, Іспанські колядки, Французькі колядки

Кожного року розробники роблять доповнення  до програми.

Історичні колядки вони просять надсилати на адресу android.collider@gmail.com. 

https://espreso.tv


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.