Діти зі Сходу колядуватимуть на Тернопіллі

 6 січня до Тернополя  на час Різдвяних свят прибули діти з Лисичанська.

Захід відбувається з ініціативи ГО «Рада Мирних ініціатив» та за сприянням відділу управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської ОДА.

Десять дітей у супроводі двох вчителів прибули до Тернополя з навчально-виховного комплексу «Гарант» м. Лисичанськ.

Одна з вчителів вже раніше була в Зарваниці на відпочинку, всі інші – вперше на Західній Україні. До акції долучились учні 27-ї, 10-ї шкіл та вчителі 2-ї школи. Багато з тих, хто приймає дітей – роблять це не вперше. Якщо беруть таку волонтерську ініціативу значить вбачають в цьому сенс, зміст і можливість подарувати добро, щоб діти побачили західну Україну. Ми повинні краще пізнати їх, а вони нас! – каже волонтер організації «Рада мирних ініціатив» Тетяна Курганнікова. – Діти повинні побачити культурні надбання Тернопільщини, щоб відчути родинне тепло. Це велике бажання поділитися радістю Різдва, бо їм багато довелось пережити. Хочеться щось добре для них зробити, відкрити світлу сторінку в їхньому житті – свято Різдва!

Захід проводитиметься до 11 січня. Метою акції є підтримка та розвиток співпраці із вчителями і волонтерами Східних регіонів України та реабілітація жителів прифронтової зони.

Організатори заходу дякують усім хто долучився до цієї акції: волонтерам, сім’ям, які прийняли дітей до себе на ночівлю, підприємцям та фірмам, що забезпечили туристичні поїздки та відвідування цікавих місць Тернопілля.

http://teren.in.ua/


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.