Діти зі Сходу колядуватимуть на Тернопіллі

 6 січня до Тернополя  на час Різдвяних свят прибули діти з Лисичанська.

Захід відбувається з ініціативи ГО «Рада Мирних ініціатив» та за сприянням відділу управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської ОДА.

Десять дітей у супроводі двох вчителів прибули до Тернополя з навчально-виховного комплексу «Гарант» м. Лисичанськ.

Одна з вчителів вже раніше була в Зарваниці на відпочинку, всі інші – вперше на Західній Україні. До акції долучились учні 27-ї, 10-ї шкіл та вчителі 2-ї школи. Багато з тих, хто приймає дітей – роблять це не вперше. Якщо беруть таку волонтерську ініціативу значить вбачають в цьому сенс, зміст і можливість подарувати добро, щоб діти побачили західну Україну. Ми повинні краще пізнати їх, а вони нас! – каже волонтер організації «Рада мирних ініціатив» Тетяна Курганнікова. – Діти повинні побачити культурні надбання Тернопільщини, щоб відчути родинне тепло. Це велике бажання поділитися радістю Різдва, бо їм багато довелось пережити. Хочеться щось добре для них зробити, відкрити світлу сторінку в їхньому житті – свято Різдва!

Захід проводитиметься до 11 січня. Метою акції є підтримка та розвиток співпраці із вчителями і волонтерами Східних регіонів України та реабілітація жителів прифронтової зони.

Організатори заходу дякують усім хто долучився до цієї акції: волонтерам, сім’ям, які прийняли дітей до себе на ночівлю, підприємцям та фірмам, що забезпечили туристичні поїздки та відвідування цікавих місць Тернопілля.

http://teren.in.ua/


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…