“Рекордний рік!”: Притула зібрав колосальну суму на допомогу українській армії

Відомий шоумен та волонтер Сергій Притула назвав вражаючу суму, яку йому вдалося зібрати на допомогу українській армії в АТО. У 2017-му на підтримку бійців витратили близько 7,9 млн грн. Про це він написав у Facebook, передає Styler.

“Загалом за 2017-й рік було акумульовано 4 930 715 грн – на гривневий рахунок у ПриватБанку, на євро та доларовий рахунки було переказано відповідно €3700 і $11 800 (+/- 400 тис., курс плавав впродовж року). +/- 1,6 млн грн. було передано донорами “з рук в руки” українськими гривнями, євро, американськими доларами, канадськими доларами, австралійськими доларами, британськими фунтами і чеськими кронами. +/- 1,4 млн грн було передано до загальної скарбнички учасниками гумор-шоу “Вар’яти” (на два напрямки: безпосередньо на АТО і на утримання підопічного реабілітаційного центру у Тернополі). Зважаючи, що на рахунках залишилось гривнями і валютою близько 300 000 грн (на випадок форс-мажору), то, приблизно, ми витратили на підтримку наших бійців десь в межах 7,8-7,9 млн грн. у році, що збігає”, – зазначив волонтер.

“На фото – останнє придбання у календарному році на АТО: глушники + сошки + магазини на 20 і на 10 набоїв снайперам з 5 батальйонно-тактичної групи 81-ї бригади – 26000грн. Це ті хлопці, яких ми оснастили двома снайперськими комплексами Zbroyar Z10 і прицілами Vixen попередньо”, – показав Притула.

Сергій Притула відзвітував, що тільки в грудні 2017-го на потреби наших бійців напряму пішло майже 800 тис грн, а ще 100 тис. – на їхню реабілітацію.

“Ми з Вами зробили велику роботу цього року! І я щасливий від цього. Я щасливий, що попри усі нарікання і стогони з різних боків, нам, цьогоріч, вдалось зібрати кратно більше коштів, ніж минулого! Для мене особисто, як волонтера, цей рік – рекордний по акумуляції та збору коштів”, – зізнався волонтер.

“Друзі. Це наша спільна праця і заслуга: Іванки Криси-Боднар з Торонто, яка щомісяця зі своєї зарплати перекидала 120 доларів, і гурту ТНМК, які сьогодні передали черговий 15 000-й транш, хлопцеві з Норвегії, який може “побалувати” переказом у $1500 і продавцем в магазині, який впізнав, підійшов, сказав, що сам з Донецька і дав 100 грн, парафіян з чернігівщини, кошти яких акумулює один добрий священник, і того мужика, який, порівнявшись із моєю машиною у заторі, просто через вікно передав 500 грн, столичного чиновника, який у критичний момент підвіз $5000, і тернопільських, київських, білоцерківських айтішників, які поставили допомогу на конвеєр, моїх соколиків-вар’ятів і українського емігранта у Празі, дітей, які не купили собі гаджета і пенсіонерів, які хочуть, щоб у внуків було мирне небо над головою”, – зворушливо згадав він.

“Ми продовжимо допомагати нашим хлопцям у 2018! Ми зробимо все, щоб кожна наша копійка приблизила нашу перемогу! Дякую Вам! Дякую кожному, хто доклався до зміцнення нашої армії! Кожному, хто допоміг Сину чи Доньці в цю новорічну ніч подзвонити Батькам і сказати, що живі! Дякую за довіру особисто до мене. І… Працюємо, панове!” – завершив він.


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.