“Рекордний рік!”: Притула зібрав колосальну суму на допомогу українській армії

Відомий шоумен та волонтер Сергій Притула назвав вражаючу суму, яку йому вдалося зібрати на допомогу українській армії в АТО. У 2017-му на підтримку бійців витратили близько 7,9 млн грн. Про це він написав у Facebook, передає Styler.

“Загалом за 2017-й рік було акумульовано 4 930 715 грн – на гривневий рахунок у ПриватБанку, на євро та доларовий рахунки було переказано відповідно €3700 і $11 800 (+/- 400 тис., курс плавав впродовж року). +/- 1,6 млн грн. було передано донорами “з рук в руки” українськими гривнями, євро, американськими доларами, канадськими доларами, австралійськими доларами, британськими фунтами і чеськими кронами. +/- 1,4 млн грн було передано до загальної скарбнички учасниками гумор-шоу “Вар’яти” (на два напрямки: безпосередньо на АТО і на утримання підопічного реабілітаційного центру у Тернополі). Зважаючи, що на рахунках залишилось гривнями і валютою близько 300 000 грн (на випадок форс-мажору), то, приблизно, ми витратили на підтримку наших бійців десь в межах 7,8-7,9 млн грн. у році, що збігає”, – зазначив волонтер.

“На фото – останнє придбання у календарному році на АТО: глушники + сошки + магазини на 20 і на 10 набоїв снайперам з 5 батальйонно-тактичної групи 81-ї бригади – 26000грн. Це ті хлопці, яких ми оснастили двома снайперськими комплексами Zbroyar Z10 і прицілами Vixen попередньо”, – показав Притула.

Сергій Притула відзвітував, що тільки в грудні 2017-го на потреби наших бійців напряму пішло майже 800 тис грн, а ще 100 тис. – на їхню реабілітацію.

“Ми з Вами зробили велику роботу цього року! І я щасливий від цього. Я щасливий, що попри усі нарікання і стогони з різних боків, нам, цьогоріч, вдалось зібрати кратно більше коштів, ніж минулого! Для мене особисто, як волонтера, цей рік – рекордний по акумуляції та збору коштів”, – зізнався волонтер.

“Друзі. Це наша спільна праця і заслуга: Іванки Криси-Боднар з Торонто, яка щомісяця зі своєї зарплати перекидала 120 доларів, і гурту ТНМК, які сьогодні передали черговий 15 000-й транш, хлопцеві з Норвегії, який може “побалувати” переказом у $1500 і продавцем в магазині, який впізнав, підійшов, сказав, що сам з Донецька і дав 100 грн, парафіян з чернігівщини, кошти яких акумулює один добрий священник, і того мужика, який, порівнявшись із моєю машиною у заторі, просто через вікно передав 500 грн, столичного чиновника, який у критичний момент підвіз $5000, і тернопільських, київських, білоцерківських айтішників, які поставили допомогу на конвеєр, моїх соколиків-вар’ятів і українського емігранта у Празі, дітей, які не купили собі гаджета і пенсіонерів, які хочуть, щоб у внуків було мирне небо над головою”, – зворушливо згадав він.

“Ми продовжимо допомагати нашим хлопцям у 2018! Ми зробимо все, щоб кожна наша копійка приблизила нашу перемогу! Дякую Вам! Дякую кожному, хто доклався до зміцнення нашої армії! Кожному, хто допоміг Сину чи Доньці в цю новорічну ніч подзвонити Батькам і сказати, що живі! Дякую за довіру особисто до мене. І… Працюємо, панове!” – завершив він.


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...