Фільм з тернопільським актором – у десятці кращих в Італії

У ТОП-10 кращих італійських картин увійшов українсько-італійський фільм "Iзі" режисера Андреа Ман'яні. У стрічці знявся і наш земляк, тернополянин Володимир Кучма. Володимир  зіграв у фільмі невелику, але дуже колоритну роль буфетника.

«Ізі» отримав Ґран-прі 35-th Annecy Cinéma Italien – найбільшого фестивалю італійського кіно за межами Італії. Разом з нагородою, лауреати Ґран-прі фестивалю обов’язково потрапляють в широкий прокат у Франції.

Стрічка розповідає історію про 40-річного італійця-невдаху на ім'я Ісідоро, який переживає скрутні часи. Він має депресію, живе з мамою, а з кар'єрою гонщика «Формули-3» Ізі розпрощався через те, що одного разу заснув на перегонах. Його брат Філо доручає йому перевезти тіло загиблого українського заробітчанина-маляра Тараса на угорсько-український кордон. Однак на кордоні Ісідоро ніхто не зустрічає, і він вирішує самотужки шукати в Україні місце народження та майбутнього спочину українця.

“Проект однозначно цікавий, перш за все своїми масштабами. Адже «Ізі» буде в прокаті не лише в Україні, а й в Італії, Туреччині та навіть у Китаї, -зазначає Володимир Кучма. -  Хоча до зйомок у цій стрічці у мене уже був певний акторський досвід, проте  саме у кіно, та ще й у «повному метрі» я був вперше. Ми навіть якось жартували з Андреа  (італієць Андреа Маньяні —  режисер стрічки), що “Ізі” — це наш спільний дебют. Для нього як режисера та для мене як актора. Власне, сам режисер і  затвердив мене на мою роль. Він же, до речі,  і сценарист цього фільму, тож достеменно знав який типаж йому потрібен для того чи іншого персонажа. І все склалось …

Дуже цікаво було працювати та грати пліч-о-пліч з європейськими акторами,  було круто познайомитись у процесі з італійською кіношколою. Уся команда дуже позитивна, і це правильно. Переконаний, що саме в такій професійній дружній атмосфері твориться кіно, яке чогось варте…

Володимир навчався у Тернопільській обласній школі мистецтв, зізнається, що ще змалку любив імпровізувати на уроках театру, грав на скрипці… Півтора року провчився на акторському відділенні у Тернопільському педагогічному університеті, згодом  перебрався до Києва, вступивши до університету ім.  Карпенка-Карого.

— Щодо професії актора, — зазначає Володимир, — то мені дуже імпонує вислів мого першого творчого наставника, народного артиста України В’ячеслава Антоновича Хім’яка:  “Це професія десантника: парашут або розкриється, або ні.” Багато що залежить від випадку, бо, як казав ще один мій учитель  Микола Рушковський: “Мало потрапити в потрібну мить в потрібне місце, треба бути ще й готовому”. Тішуся, що у моєму випадку усі необхідні «складові» зійшлися докупи і нині ви бачите фільм з моєю участю…


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.