ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Цими днями ви збираєтеся за святковим столом у колі рідних та близьких. Посеред мороку холодної ночі вже сходить ясна Зоря. Її сяйво запалює серця, наче різдвяні свічечки, – полум’ям Віри й Надії. Радісна звістка дзвенить колядою по всій Україні.   Різдво приходить, як і вічність тому, на землю наших батьків і дідів… Вони густо полили цю землю своєю кров'ю, аби відстояти право українців на свободу і Незалежність. І наше "Героям – слава!" лунає нині на їхню честь.

І коли чуєш колядки, котрі дзвенять дитячими голосами,  буває, на очі навертаються сльози.   За молодими хлопцями, з котрими ніколи не станеться Різдвяного дива, за їхніми ненародженими синами й доньками, котрі не успадкують їх відчайдушного патріотизму... За тими, хто невпинно молиться за рідних на фронті. За всю нашу героїчну й печальну історію, за усі палкі небайдужі серця... Але... Христос Рождається, а значить, жевріє надія, що переможуть любов та мудрість,  є привід для радощів і є віра у краще.

Бо як інакше, якщо на землю зійшла така новина? І кожне українське серце в цей час тихенько наспівує : "Радуйся, ой, радуйся земле, Син Божий народився!" Христос Народився! Славімо Його!


Повернутися
07.01.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.