ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Шановні тернополяни! Минув ще один рік. І ми вкотре підбиваємо підсумки. Така вже людська природа – калькулювати здобуте та втрачене, аби у підсумку віднайти-таки правильний епітет для року, що минає… Був він «важким» чи «обнадіюючим»? «Переломним» чи «прохідним»?

День за днем наша давня країна неначе народжувалася заново. Історія запікалася кров’ю Героїв, але ми вистояли. Тому не забуваймо згадати у ці дні про тих, то тримає над нами Небо, і тих, хто зараз не за теплим святковим столом, а в холодному зимовому окопі. Не з келихом в руці, а з автоматом напоготові.

Ми почали створення нової країни, де кожен громадянин може сказати: " Я українець і цим пишаюсь".

Ми перестаємо бути байдужими. Ми навчилися віддавати шану минулому, щоб йти вперед. Ми вчимося жити майбутнім. І як ніколи сильно відчуваємо плече одне одного.

Ми довели, що ми готові боротися за краще. Найважливіше – ми довели собі, що ці зміни незворотні. Досягнення держави починаються з нас.

Нам треба думати про життя і діяти задля життя. Нам дуже багато чого належить змінити. І найперші зміни полягають у нас самих.


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…