Анекдоти

Чоловiк після розлучення читає свій паспорт і думає: «У паспорті місця залишилося тiльки для трьох дружин. Треба розумно витратити».

 * * *

З пояснювальної записки двірника: «Я зовсім не був п’яний наприкінці зміни в п’ятницю. Так, я лежав на газоні і їв траву, тому що зламалася коса, а план треба було виконати».

 * * *

За підсумками перевірки шкільних творів на тему «Як я провів літо» було розкрито три пограбування, два теракти і знайдено вбивцю Джона Кеннеді.

 * * *

 Півень прикотив у курник яйце страуса:

— Я не хочу вас критикувати, милі дами, але подивіться, як працюють інші.

 * * *

 Сім’я перед обідом.

— Синку, ти що на обід хочеш? — запитує мама.

— Мені, як і татові.

— Час тобі вже свою думку мати, а не на інших дивитися.

— Ну тоді, мамо, менi те саме, що й тобi.

— От молодець.

* * *

Відвідувач у пельменній звертається до офіціанта:

— Мені, будь ласка, ще порцію пельменів.

— Ви не наїлися чи вам сподобалося?

 * * *

 Один чоловiк підходить до іншого:

— Я тобі  мiсяць тому позичив сто гривень. Коли повернеш?

— Я тодi був п’яний, нічого не пам’ятаю.

— Мене це не турбує.

— А ти коли-небудь сам напивався?

— Так, у цю п’ятницю.

— Так я тобі тоді й віддав.

 * * *

У парку чоловік помітив оголошення: «Не топчіть на газоні траву, за порушення штраф — 5 гривень!», Сильно здивувався і звернувся до міліціонера:

— А чому змінили розмір штрафу? Раніше за це ж порушення штраф був 10 гривень?

— Довелося знизити, — відповів міліціонер, — за 10 гривень ніхто траву топтати не хотів.

* * *

 Міняю двомісний намет на дитячий вiзок. Намет майже новий, був у вжитку один раз.

 * * *

 Ви навіть не уявляєте, як вчасно до мене прийшли, — каже лiкар пацiєнту.

— У мене щось серйозне?

— Ще один день — і ви б одужали самі!

* * *

 — А сукня в тебе не дуже, — сказала свекруха невiстцi в день весілля.

— Наступного разу буде кращою, — відповіла невiстка.

 


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.