Щось із пам’яттю моєю сталось…

Проблеми з пам’яттю, кажуть лікарі, можуть виникати з різних причин, багато залежить від віку людини, хронічних недуг чи стресів, з якими вам доводиться «мати справу». Забудькуватість часто є симптомом або наслідком деяких захворювань, зокрема нервової системи. Погіршення пам’яті стається також через запальні захворювання головного мозку (менінгіти, енцефаліти) та судинні захворювання (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз). Гірше запам’ятовує нову інформацію і пригадує минулі події людина, яка перенесла інсульт, травму голови, струс мозку. Погано впливають на пам’ять і хвороби Альцгеймера та Паркінсона. До речі, втрата пам’яті може бути одним із симптомів цих захворювань.

Тож варто порадитися з фахівцем, якщо людина не може повністю відтворити отриману інформацію, не впізнає людей, знайомі мелодії, не спроможна знайти дорогу, не пригадує, по що прийшла до магазину, відчуває труднощі при виконанні звичних завдань (наприклад, забула, в якій послідовності готується улюблена страва).

— У разі погіршення пам’яті не ігноруйте ці симптоми, не заспокоюйте себе тим, що просто перевтомилися, не виспалися чи маєте багато «турбот на голову», — зауважує «Україні Молодій» столичний лікар–невропатолог Ярослав Ткач. — Найкращий вихід — звернутися до фахівця: це може бути не тільки невролог, а й психіатр, психолог. І залежно від захворювання, яке згубно впливає на пам’ять, пацієнту назначать лікування. При судинних недугах зазвичай допомагають препарати для покращення мозкового кровообігу. Якщо ідеться про нейродегенеративну недугу — потрібні препарати для імпульсів у нервовій системі.

Лікарі радять: щоб якнайдовше зберегти пам’ять у хорошій формі, слід постійно працювати над собою, тренувати мозок. Радять побільше читати — книги, журнали, газети. Як показали дослідження, читання (особливо в середньо­му і літньому віці) допомагає запобігти втраті пам’яті. Чудовою профілактикою забудькуватості є вивчення іноземних мов. Корисно розв’язувати ребуси, кросворди, вирішувати логічні задачки, добре тренує мозок і гра в шахи чи шашки. «Вчіть вірші, тексти пісень — це один із найефективніших способів поліпшення пам’яті, — підтверджує Ярослав Ткач. — Частіше слухайте музику — звукові коливання викликають мозкові хвилі, які стимулюють інтелектуальну діяльність. Завдяки їм ми швидше навчаємося і краще запам’ятовуємо. Особливо позитивно на пам’ять впливає класична музика».

Важливо також дотримуватися режиму дня — чергувати розумову і фізичну роботу з повноцінним відпочинком, частіше гуляти на свіжому повітрі, збалансовано харчуватися, спати не менше восьми годин на добу. Повноцінний сон — обов’язкова умова хорошої пам’яті. Лікарі–неврологи стверджують, що хронічне недосипання, як і безсоння, можуть серйозно зашкодити структурам мозку, які відповідають за пам’ять. Доведено, що пам’ять погіршується, якщо в організмі бракує певних поживних речовин, вітамінів та мікроелементів. Споживайте страви, які містять селен, магній, цинк, йод, залізо, вітаміни В і С.

Для розвитку пам’яті потрібно рухатися, кажуть лікарі. Адже фізична активність сприяє кращому кровообігу мозку. Щоденна півгодинна прогулянка на свіжому повітрі буде дуже корисною.

А ось кепський настрій і депресія — злісні вороги пам’яті. Апатія та «чорні думки» роблять нас неуважними і забудькуватими. Натомість позитивні емоції стимулюють пам’ять працювати краще. Тож лікарі радять частіше повертатися до приємних спогадів.


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.