Поїв? А тепер побігай!

 Калорії новорічного столу порахували на сайті Ногибоги, пише espreso.tv

Тим, хто не задумується, скільки з'їдає страв у новорічну ніч, радять звертати увагу на свої порції. Так організм не буде перенасиченим, і наступного дня не треба буде "спалювати" багато калорій.

Одна з головних страв новорічного столу — олів'є, "змусить" бігати 8 км, якщо з'їсти 300 грамів салату. Такий ж кілометраж потрібно буде пробігти, якщо з'їли 300 грамів салату "Мімоза" та печену картоплю.

На кілометр менше потрібно буде подолати через 200 грамів горілки чи 300 грамів запеченої курки. Калорії від "Оселедця в шубі" "спалити" буде важче - для цього потрібно подолати 11-кілометрову відстань. Та справжній лідер у списку — сирокопчена ковбаса: щоб компенсувати вжиті 300 грамів, потрібно пробігти майже напівмарафон — 20 км.

           15 км — за вафельний торт і по два кілометри за кожний келих шампанського. Скільки "вартує" кожна страва на святковому столі для організму

Найбільш поблажливими залишаються мандарини, кола та шампанське — за них потрібно буде пробігти близько 2 км.

Кілометраж вирахували у середньому для людей віком 30 років і вагою 65 кг. Розрахунки не варто сприймати надто буквально, бо їхня кількість залежить від інгредієнтів, що входять у страви. До того ж, кількість спалюваних калорій у кожної людини різна.

 


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.