Поїв? А тепер побігай!

 Калорії новорічного столу порахували на сайті Ногибоги, пише espreso.tv

Тим, хто не задумується, скільки з'їдає страв у новорічну ніч, радять звертати увагу на свої порції. Так організм не буде перенасиченим, і наступного дня не треба буде "спалювати" багато калорій.

Одна з головних страв новорічного столу — олів'є, "змусить" бігати 8 км, якщо з'їсти 300 грамів салату. Такий ж кілометраж потрібно буде пробігти, якщо з'їли 300 грамів салату "Мімоза" та печену картоплю.

На кілометр менше потрібно буде подолати через 200 грамів горілки чи 300 грамів запеченої курки. Калорії від "Оселедця в шубі" "спалити" буде важче - для цього потрібно подолати 11-кілометрову відстань. Та справжній лідер у списку — сирокопчена ковбаса: щоб компенсувати вжиті 300 грамів, потрібно пробігти майже напівмарафон — 20 км.

           15 км — за вафельний торт і по два кілометри за кожний келих шампанського. Скільки "вартує" кожна страва на святковому столі для організму

Найбільш поблажливими залишаються мандарини, кола та шампанське — за них потрібно буде пробігти близько 2 км.

Кілометраж вирахували у середньому для людей віком 30 років і вагою 65 кг. Розрахунки не варто сприймати надто буквально, бо їхня кількість залежить від інгредієнтів, що входять у страви. До того ж, кількість спалюваних калорій у кожної людини різна.

 


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.