Поїв? А тепер побігай!

 Калорії новорічного столу порахували на сайті Ногибоги, пише espreso.tv

Тим, хто не задумується, скільки з'їдає страв у новорічну ніч, радять звертати увагу на свої порції. Так організм не буде перенасиченим, і наступного дня не треба буде "спалювати" багато калорій.

Одна з головних страв новорічного столу — олів'є, "змусить" бігати 8 км, якщо з'їсти 300 грамів салату. Такий ж кілометраж потрібно буде пробігти, якщо з'їли 300 грамів салату "Мімоза" та печену картоплю.

На кілометр менше потрібно буде подолати через 200 грамів горілки чи 300 грамів запеченої курки. Калорії від "Оселедця в шубі" "спалити" буде важче - для цього потрібно подолати 11-кілометрову відстань. Та справжній лідер у списку — сирокопчена ковбаса: щоб компенсувати вжиті 300 грамів, потрібно пробігти майже напівмарафон — 20 км.

           15 км — за вафельний торт і по два кілометри за кожний келих шампанського. Скільки "вартує" кожна страва на святковому столі для організму

Найбільш поблажливими залишаються мандарини, кола та шампанське — за них потрібно буде пробігти близько 2 км.

Кілометраж вирахували у середньому для людей віком 30 років і вагою 65 кг. Розрахунки не варто сприймати надто буквально, бо їхня кількість залежить від інгредієнтів, що входять у страви. До того ж, кількість спалюваних калорій у кожної людини різна.

 


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…