Нитки. Цвяхи.Тімберлейк!

19-річний хлопець з Чорткова Зіновій Палагнюк створив унікальний портрет співака Джастіна Тімберлейка, «намалювавши» його нитками та цвяхами.  Відео про процес створення портрету «порвало» Інтернет — за два дні його переглянуло більше 300 тисяч людей, пише Cultprostir.

Студент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв Зеник Палагнюк зробив портрет американського співака та актора розміром 3 на 2 метри. Для виконання йому знадобилось 24 км ниток, 13 тис. цвяхів і 200 годин праці. Робота виконана у техніці «нитяна графіка» чи «ізонитка» - графічна техніка отримання зображення на картоні чи іншому твердому матеріалі.

“Я фанат Тімберлейка, як в ролі актора так і в ролі співака. На створення портрета надихнула думка про те, що я можу зробити щось приємне від себе, своїми руками, з приводу народження його сина Сайласа. Дуже хотілося б вручити подарунок особисто, але це, напевне, лише мрії. Ми з хлопцями, що мені допомагали, відправили Джастіну відео, чекаю  відповіді від нього”, – розповів хлопець.

На створення портрету Зіновій витратив 24 кілометри ниток та 13 000 цвяхів.

Роботу Зіновія на відеокамеру знімав його друг Володимир Заграновський, який змонтував відеоролик “For Justin Timberlake”. Поки що полотно розміром 3 на 2 метри зберігається в будівлі Гуманітарного педагогічного коледжу в  Чорткові.

 
 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.