Анекдоти

Poлeвi iгри закiнчилися сваркою, навiть не почавшись. Хлопець переодягнувся в лiкаря i запитав:
— Дієтoлoгa викликали?

 * * *

На стадiонi під час футбольного матчу дружина запитує чоловіка:

— За що цього глядача так лають сусіди?

— Він кинув пляшку в суддю.

— Але ж не влучив.

— За те й лають.

 * * *

 — Тату, а що таке невдалий жарт?

— Це коли мама каже, що приймає протизаплідні таблетки, а потім з’являєшся ти.

 * * *

 Чоловік раніше прийшов iз роботи, заходить у спальню, а там дружина лежить у ліжку.

— Ти чого розляглася?

— Щось iз серцем, пiди в аптеку по ліки.

Збирається, а син каже:

— Дядько Борис у шафі ховається.

Чоловік відчиняє шафу, а там сусід.

— У мене дружина помирає, а ти з сином у хованки граєшся?

 * * *

 Прибiгає хлопчик додому i кричить:

— Мамо, в нас у сараї оголенi люди бiгають!

— То, мабуть, дикi люди.

— Еге ж, тiтка, може, й дика, а татко — наш, домашнiй.

**

— Про що це більше години говорив у цеху наш начальник?

— Про економію робочого часу.

 * * *

 Начальник відділу зустрічає свого співробітника на вулиці й здивовано запитує:

— Що це означає? Щойно мені зателефонував ваш брат і сказав, що вас поклали в лікарню.

— Дурень. Адже він повинен був зателефонувати завтра.

 * * *

 — Софочко, і що показало УЗД?

— Воно показало, шо таки буде весілля.

 * * *

 Учителька:

— Сподіваюся, Вовочко, я не побачу, як ти сьогодні списуєш контрольну?

— Я теж на це сподіваюся.

 * * *

 Запитує Вовочка в аптеці:

— У вас є знеболювальне?

— А що в тебе болить?

— Поки що нічого, але мій тато на батькiвськi збори пішов.

 


Повернутися
23.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.