Анекдоти

Poлeвi iгри закiнчилися сваркою, навiть не почавшись. Хлопець переодягнувся в лiкаря i запитав:
— Дієтoлoгa викликали?

 * * *

На стадiонi під час футбольного матчу дружина запитує чоловіка:

— За що цього глядача так лають сусіди?

— Він кинув пляшку в суддю.

— Але ж не влучив.

— За те й лають.

 * * *

 — Тату, а що таке невдалий жарт?

— Це коли мама каже, що приймає протизаплідні таблетки, а потім з’являєшся ти.

 * * *

 Чоловік раніше прийшов iз роботи, заходить у спальню, а там дружина лежить у ліжку.

— Ти чого розляглася?

— Щось iз серцем, пiди в аптеку по ліки.

Збирається, а син каже:

— Дядько Борис у шафі ховається.

Чоловік відчиняє шафу, а там сусід.

— У мене дружина помирає, а ти з сином у хованки граєшся?

 * * *

 Прибiгає хлопчик додому i кричить:

— Мамо, в нас у сараї оголенi люди бiгають!

— То, мабуть, дикi люди.

— Еге ж, тiтка, може, й дика, а татко — наш, домашнiй.

**

— Про що це більше години говорив у цеху наш начальник?

— Про економію робочого часу.

 * * *

 Начальник відділу зустрічає свого співробітника на вулиці й здивовано запитує:

— Що це означає? Щойно мені зателефонував ваш брат і сказав, що вас поклали в лікарню.

— Дурень. Адже він повинен був зателефонувати завтра.

 * * *

 — Софочко, і що показало УЗД?

— Воно показало, шо таки буде весілля.

 * * *

 Учителька:

— Сподіваюся, Вовочко, я не побачу, як ти сьогодні списуєш контрольну?

— Я теж на це сподіваюся.

 * * *

 Запитує Вовочка в аптеці:

— У вас є знеболювальне?

— А що в тебе болить?

— Поки що нічого, але мій тато на батькiвськi збори пішов.

 


Повернутися
23.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.