Жувати чи не жувати: ось в чім питання?

Жувальну гумку винайшли в Сполучених Штатах Америки майже сто п’ятдесят років тому. І нині в США її більше ста видів. Середньостатистичний американець за рік зжовує понад триста пластинок жувальної гумки. А в цілому громадяни витрачають на неї майже два мільярди доларів. Після Другої світової війни жуйка завоювала весь світ.

Реклама завжди наголошує на корисних властивостях гумки: і зубну емаль вона нібито зміцнює, і появі зубного каменю запобігає, і запах із рота усуває, навіть кислотно–лужний баланс відновлює. Чи правда це? На жаль, у багатьох випадках виробники видають бажане за дійсне. Якщо одним із компонентів жувальної гумки є цукор або глюкоза, то в роті, навпаки, у величезній кількості розмножуються бактерії. Смакові добавки, що входять до цієї «страви», і продукти їх метаболізму, м’яко кажучи, не корисні для здоров’я. А складові (консерванти) на букву «Е» можуть стати причиною стоматологічних та інших захворювань. Дітям до трьох, а краще до семи років гумку категорично не можна давати.

Дехто вважає доцільним «чистити» зуби жуйкою у проміжках між прийомами їжі. Однак лікарі застерігають: гумка розхитує пломби і може спровокувати гастрит. Якщо ви жуєте цю «смакоту» три хвилини, вона допомагає виділятися шлунковому соку, сприяючи травленню і очищаючи порожнину рота від харчових залишків. Якщо ж більше — можете заробити гастрит та інші неприємності з травною системою. Коли ми жуємо, організм вважає, що їмо, і починає виділяти речовини, які розкладають їжу. Якщо організм здоровий, це нестрашно, а якщо в людини виразка або гастрит, то гумка дуже шкідлива. Не потрібно також жувати і курити, бо тоді тютюнові канцерогени потрапляють у шлунок зі слиною, застерігають лікарі.


Повернутися
23.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.