Красуня з Тернополя подарувала сенатору США каску з Майдану

Володарка титулу «Міс українське Чикаго» тернополянка Юлія Сітовська нещодавно презентувала американському сенатору  Джону Маккейну особливий подарунок. Розмальовану каску з Майдану Джону Маккейну передала українська громада. Політик на запрошення Українського Конгресового Комітету Америки в Чикаго зустрівся із українською громадою, щоб висловити підтримку українцям у війні проти російського агресора. Джон Маккейн відкрито критикує президента США Барака Обаму через недостатню увагу до українського питання. На переконання сенатора-республіканця, щоб виграти війну на сході України, США обов’язково повинні надати українцям зброю.

Сенатор США був схвильований таким незвичним подарунком, адже каска була у самому епіцентрі найтрагічніших подій в історії сучасної України. Джон Макейн подякував нашій землячці та сказав, що щиро переживає разом із цілим світом через події в нашій країні та сподівається на якнайшвидше відновлення миру на українській землі.

Додамо, що Юлія Снітинська родом з файного міста Тернополя. Нині вона мешкає в Чикаго і навчається в Loyola University. Мріє стати хірургом, влітку допомагає в дитячому українському притулку, а також дітям з синдромом Дауна. На американському конкурсі краси «Міс Українська Діаспора 2014» дівчина зазначала, що найбільше вірить у Бога та добре майбутнє рідної України.

 
 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...