Налітай: кому… роботу?

 Найбільшим попитом на Тернопільщині серед спеціалістів користувались: менеджери, бухгалтери, медсестри, інженери. Серед робітників – продавці, водії, будівельники, монтери, оператори котельні, охоронники, кухарі, офіціанти, електрогазозварники, швачки, трактористи та інші. Про це повідомляє “Наш День», посилаючись на слова директора обласного центру зайнятості Василь Олещук.

Упродовж січня-листопада 2017 року через службу зайнятості Тернопільщини шукали роботу 44019 осіб, з них 27,3 тисячі мали статус безробітного. За сприяння центрів зайнятості області вдалося працевлаштувати 24814 осіб.

З компенсацією роботодавцям витрат єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування отримали роботу 377 осіб зі статусом безробітного. Одноразова допомога з безробіття для організації підприємницької діяльності дала можливість 28 безробітним відкрити власний бізнес.

До участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру залучено 3048 осіб, після завершення яких більше 740 – працевлаштовано на постійні місця праці.

 


Повернутися
23.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.