Чи буде на Тернопіллі «дольче віта»?

Наскільки «солодко» нам житиметься,  залежить від цьогорічного врожаю цукрового буряка. Цієї весни аграрії Тернопільщини посіяли його значно менше, ніж торік. Якщо торік цю культуру зібрали з 37 тис. гектарів, то нині у кращому випадку цифра дотягне до 15 тис. га. Незважаючи на скорочення посівів,  спеціалісти запевняють, дефіциту на цукор в області не буде.

Навіть якщо цього року сировини зберуть мало, область забезпечена цукром з минулого року, коли врожай буряка був рекордним. За кордон з Тернопільщини продають лише невелику частку виготовленого цукру, решта залишається на складах місцевих підприємств, оскільки він не підходить для вигідного експорту через категорію. Тож недостачі для споживача бути не повинно, кажуть фахівці аграрного ринку. Більше того, нині ціни на «білий пісок» знижуються: на оптовому ринку цукор продають по 8 грн./кг, тоді як для виробника прийнятною ціною вважають хоча б 10 грн./кг. У тернопільських магазинах кілограм цукру можна придбати за 12-15 грн.

 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...