Перший в Україні музей журналістики —у селі під Тернополем

Як би парадоксально  це не звучало, але перший в Україні музей журналістики відкрився не в столиці чи якомусь місті-мільйоннику, а в невеличкому у селі Баворів Тернопільського району, за 20 кілометрів від обласного центру, в приміщенні ... колишньої колгоспної контори, а нині сільради.

Його створенням за особистою ініціативою зайнявся ветеран місцевої журналістики, член НСЖУ, засновник, видавець та редактор газети «Кременецький вісник — С» Богдан Свіргун. Каже, що таку ідею виношував давно, але аж цього року стало можливим втілити її в реальність зусиллями зацікавлених людей.

Та чому саме в Баворові? За словами Богдана Івановича, на це є три причини. Перша — бо він хотів створити щось унікальне і потрібне для рідного села. Друга — там народилися, жили чи й продовжують проживати зараз ще близько двох десятків відомих на Тернопільщині журналістів. І третя, дуже важлива в наших реаліях, — це цілковите розуміння й підтримка з боку місцевої влади.

Урочисто перерізали стрічку із Богданом Свіргуном і голова Тернопільської районної ради Андрій Галайко та голова Великогаївської ОТГ, до якої увійшло село Баворів, Олег Кохман. Святі отці освятили музей, а кременецький педагог Валентина Шпак провела першу захоплюючу екскурсію музеєм.

Музей планували відкрити наприкінці вересня, однак через ряд технічних причин відкриття перенесли на 10 грудня. Ще за декілька днів до цієї події приміщення було не впізнати, одказ зусиллями декількох людей усе вдалося зробити вчасно і якісно. Поки тут лише невеличка кімната, але ж скільки цікавих речей тут зібрано. У музеї є десятки унікальних експонатів – усі вони пов’язані з історією журналістики України і краю в цілому та і з окремими місцевими виданнями та особистостями. Зокрема, тут можна знайти випуск газети "Діло", якому вже 100-років, старовинні світлини місцевих фотокореспондентів, особисті речі журналістів та редакторів – давню друкарську машинку, старий диктофон, телефон та інші необхідні в журналістиці засоби…навіть настільну лампу. Зрештою, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тим часом збір експонатів для музею триває і до цієї хорошої ініціативи запрошують долучитися представників ЗМІ.

До слова, окрім самого музею журналістики у приміщенні сільради також планують невдовзі відкрити музей хліба та кімнату знаменитих людей села Баворів.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
23.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.