Анекдоти

Тільки в нашій країні люди, які живуть на прожитковий максимум, встановлюють нам прожитковий мінімум.

 * * *

 Приходить чоловік влаштовуватися на роботу бухгалтером. Його запитують:

— Де ви працювали, що вмієте?

— Я фахівець iз морської бухгалтерії.

— Що за бухгалтерія?.

— Усе просто: 50% — мені, 50% — вам, і кінці у воду.

 * * *

 Студент з іншого міста розмовляє з мамою.

— Як ти живеш, чи добре годують?

— У нас триразове харчування, годують у понеділок, середу та п’ятницю.

 * * *

Одинадцятикласник — другу:
— Я знаю, чому День захисту дітей вiдзначають 1 червня. Тому що 31 травня всі школярі приносять додому щоденники з річними оцінками.

 * * *

— Це просто неймовірно, чим зараз займаються медики! — каже начальник виробничого відділу.

— Сьогодні Новікова відпросилася з роботи в поліклініку, а повернулася з новою зачіскою!

 * * *

 Державна комісія приймає новий будинок. Голова каже виконробу:

— Чи не здається вам, що вбудовані шафи занадто великі?

— Які шафи? — дивується виконроб, — це ж кімнати.

 * * *

 — Йде судове засідання. Слухають справу про ДТП.

Постраждалий:

— Після виступу адвоката винуватця ДТП у мене таке враження, що в мене просто не було машини.

 * * *

 У магазинi багатодiтний батько запитує продавця:

— Чим краще застелити підлогу в дитячій кімнаті?

Продавець:

— А скільки у вас дітей?

— Восьмеро.

— Я б вам порадив підлогу заасфальтувати.

 


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…