Від розмов страждає …лікоть

У надзвичайних випадках кубітальний тунельний синдром потребує хірургічного втручання, але на ранніх стадіях хворобі можна запобігти, змінивши звички.

Учені й далі сперечаються, наскільки небезпечним є вплив мобільних телефонів на мозок людини. Але від тривалих телефонних розмов страждають… і лікті.

Цей факт підтвердили звіти лікарів, що встановили виникнення кубітального тунельного синдрому (затискання ліктьового нерва) у любителів розмов по мобільному.

Під час телефонного спілкування або роботи за комп’ютером в незручній позі лікті перебувають у неприродному зігнутому стані, часто під кутом більш як 90 градусів. Лікарі не рекомендують зберігати такого положення ліктів понад 10 хвилин, але часто співбесідники розмовляють годинами, що і призводить до затискання ліктьового нерва.

Синдром стає причиною хронічних або періодичних болів у ліктях, поколювання пальців, іноді погіршує контроль над рухом рук. У надзвичайних випадках кубітальний тунельний синдром потребує хірургічного втручання, але на ранніх стадіях хворобі можна запобігти, просто змінивши звички. Найпростіше рішення – під час тривалих розмов використовувати пристрій «вільні руки».

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…