Кажете, ми бідні? Зате мер в нас багатий…

Тернопільський міський голова посів друге місце в рейтингу мерів-товстосумів

Мер Полтави за рівнем річної зарплаті в 2014 році з великим відривом обігнав усіх своїх колег в Україні. Згідно з декларацією за 2014 рік, заробітна плата Олександра Мамая з усіма преміями та надбавками склала 226722 гривні, повідомляє інтернет-видання «Полтавщина», яке склало рейтинг найбагатших мерів на основі їхніх декларацій про доходи за минулий рік.

На другому місці рейтингу – мер Тернополя Сергій Надал: він за минулий рік заробив 185 220 грн, пише zaxid.net . Третю позицію посів Микола Романюк, голова Луцької міської ради. Він заробляє 139637 гривень на рік.

Що стосується мера Львова Андрія Садового, то його дохід – у 1,8 раза менший за дохід лідера рейтингу – очільник міста Лева заробив 127 595 грн.

Київський мер Віталій Кличко з початку своєї каденції в червні 2014 року заробив на посаді 102651 гривню і займає в рейтингу 16 місце. А ось скандальний мер Харкова Геннадій Кернес обігнав Кличка і заробив у 2014 році 106 501 гривню і посів 15 місце. Найскромнішим виявився Віктор Погорєлов, голова Ужгорода. Його зарплата за 2014 склала 60013 гривень. Але видання зазначає, що за 2014 він пропрацював лише 4 місяці, т. К. В лютому ужгородська міськрада його звільнивла, а в листопаді суд поновив на посаді.

Примітно, що жоден з українських мерів, крім полтавського, не перевищив поріг річної зарплати в 200 тисяч гривень.

 
 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...