“Дитина — це не тиран, який заволодіває вашим життям, а чаша, яку життя дало вам на зберігання…»

Батьків увесь час переслідує страх: а раптом із дитиною щось трапиться — вона поранить себе чи покалічиться. На думку психологів, такі думки створюють негативні варіанти розвитку подій, які можуть відбутися в житті. Тож краще думати в позитивному ключі, і нехай реалізовуються саме такі варіанти. Януш Корчак, відомий польський педагог і лікар, вважав доброзичливість основною запорукою гармонійних стосунків батьків і дітей. І радив шукати ключ до серця малюка насамперед через повагу до «я» маленької людини. Його «10 заповідей для батьків» сьогодні актуальні, як і півстоліття тому. Ось що радив мудрий добросердний пан Януш:

— не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, або такою, як ви прагнете. Допоможіть їй стати собою;

— не зганяйте на дитині зла, пробачайте образи, щоб у старості не їсти гіркого хліба. Бо що посієте, те й пожнете;

— любіть свою дитину будь–якою — не талановитою, не щасливою, дорослою. Спілкуючись із нею, радійте, бо дитина — це свято, яке поки що з вами;

— не ставтеся до проблем дитини зневажливо. Для неї вони такі ж важливі, як ваші — для вас;

— не принижуйте її;

— не забувайте, що найважливіші для людини зустрічі — це її зустрічі з дітьми;

— не картайте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини. Картайте, якщо можете, але не робите;

— дитина — це не тиран, який заволодіває вашим життям. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на зберігання;

— умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій того, чого б не хотіли своїй;

— не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Ви дали їй життя, вона дасть життя іншому, той — третьому... Це вічний закон благодаті.

Діти дуже кмітливі й швидко вчаться. Коли їх поважають і говорять з ними, як із дорослими, вони прислухаються. Не переймайтеся, якщо дитина робить помилки. Це неминуче. Всі помиляються, з цього складається досвід. Головне — засвоювати уроки й не робити тієї самої помилки двічі. Тіштеся, якщо дитина живе своїм життям, яким би воно не було (хоча це не означає пускати все на самоплив). Слід ураховувати її думку, не нав’язувати своєї, а радити, пояснюючи наслідки. Дозволяйте їй робити вибір самій. Будьте з нею відвертими, не обманюйте — іноді краще промовчати. Вихована у такий спосіб дитина виросте адаптованою до сучасного життя особистістю.


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…