Сомельє з Франції відкрив органічну ферму в Україні

На Закарпаття француз Орест Дель Соль приїхав у далекому 1992 році, згодом одружився і в хустському селі Нижнє Селище організував м’ясо-молочну еко-ферму “Зелений гай”, пише “Агро-Центр”.

На батьківщині Орест Дель Соль працював сомельє в ресторані і метрдотелем двох прем’єр-міністрів. Через деякий час приєднався до кооперативу «Лонго май», члени якого займаються сільським господарством. Переїхавши в Україну, відкрив з однодумцями сироварню, згодом створив свою еко-ферму. На сьогоднішній день його продукція розходиться по всій Україні.

“Я давно хотів бути фермером, з самого дитинства”, - каже Орест.

Дружина Йолана підтримує чоловіка: “Я дуже люблю жити на природі і працювати з худобою, землею і з натуральними продуктами які можна виростити на нашій землі”.

Ферма Ореста Дель Соля належить кооперативу “Лонго май”. Господарства мережі кооперативів існують в Австрії, Швеції, Німеччини та на Коста-Ріці. Під егідою “Лонго Май” була створена і сироварня, де виробляють сири за швейцарською рецептурою. Інвестиції для відкриття як ферми, так і сироварні надавав кооператив.

http://news.agro-center.com.ua


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…