«Караоке…» до Диснейленду доведе!

24 листопада у Тернопільському драмтеатрі відбувся Суперфінал першого західноукраїнського пісенного конкурсу «Караоке без кордонів Live».  Майже три десятки голосистих учасників не лише із Тернопілля, а й сусідніх Франківщини, Хмельниччини та Луцька змагалися за звання переможця. Виступи конкурсантів оцінювало компетентне журі, до складу якого входили іменитий композитор Руслан Квінта, співачка Тоня Матвієнко,  співак, номінант музичної премії YUNA 2017 в категорії «Відкриття року». Голова журі — наш талановитий земляк, співак та композитор Андрій Підлужний (а віднедавна і заслужений артист  України, з чим його щиро і вітаємо!)  зазначив, що рівень цьогорічних учасників нічим не поступається рівню учасників таких відомих вокальних шоу як, скажімо, «Голос Країни» чи «Х-фактор». «Я щиро сподіваюся, що з часом цей конкурс переросте в конкурс молодих виконавців, вийшовши на всеукраїнський, а то й міжнародний рівень, — каже Андрій Підлужний. — Не може не тішити той факт, що Тернопіль починає задавати тон в широкому музичному середовищі: ««Караоке без кордонів Live» цьогоріч цікавилися чимало столичних музичних телеканалів та радіостанцій….»

— А розпочиналося усе, розповідає організатор конкурсу Віталій Мариновський, три роки тому із  невеличких караоке-«батлів» між гостями  популярного розважального комплексу «МАКСИМ».  Охочі «помірятися октавами»  були різного віку, статі, професій, із різних міст і навіть країн, звідси і народилася назва імпровізованого конкурсу — «Караоке без кордонів».  Згодом стало зрозуміло, що ці, спершу, аматорські змагання переростають уже у потужний вокальний конкурс, тому ми взялися за пошук професійного журі. Ідейним натхненником «Караоке…» став наш талановитий земляк Андрій Підлужний, який запропонував чимало цікавих ідей і цього року ми вийшли на якісно новий рівень.

   Загалом у суперфіналі виступили 29 учасників — 12 дітей та 17 дорослих. Упродовж року, зазначає ведучий та координатор „Караоке без кордонів live” Юрій Гнатишин, уРК «МАКСИМ»  відбувалися відбіркові етапи, за результами яких до фіналу вийшли по четверо учасників з кожної групи: трьох  обирало журі, ще одного – глядачі.

 Найкращою серед дорослих, виборовши головний приз — можливість безкоштовно записати пісню на професійній студії звукозапису та зняти відеокліп — стала франківчанка Оля Борин, а серед учасників категорії «Діти» перемогу здобула юна тернополянка Христинка Васильчук ( її приз – поїздка в Диснейленд). 11-річна учениця  тернопільської ЗОШ№6 займається вокалом уже три роки. Зізнається, що перед виступом дуже хвилювалася, проте  їй вдалося побороти страх і виступити на повну потужність!

А тим часом «Караоке…»… знову продовжується! Уже в лютому, зазначають організатори, розпочнеться відбірковий етап нового конкурсу.  Усі бажаючі    стати його учасниками можуть знайти всю потрібну для цього інформацію  на сторінках конкурсу в Facebook та Instagram, а також на сайті РК «МАКСИМ» – www.maxim.te.ua.


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.