У Кременці - сучасна лабораторія для швачок

Відповідно до Плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік передбачено реалізацію пілотного проекту з модернізації підготовки робітників за трьома професіями в 25-ти професійно-технічних навчальних закладах України, в тому числі, з професії «Швачка, кравець, закрійник», яку ми відкриваємо на базі Кременецького професійного ліцею», – зазначив на відкритті студії  середу, 6 грудня, заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Юрій Юрик, повідомляє сайт ТОДА.  

  До цього такі ж сучасні лабораторії з’явилися у професійно-технічному училищі в Заводському Чортківського району, де ми вклали кошти в сучасне обладнання і відкрили навчальний центр для сантехніків, у Тернопільському вищому професійному училищі №4 ім. М. Паращука, де нещодавно відкрили навчальну майстерню «Sniezka» для малярів. Також планується відкриття лабораторії трактористів і комбайнерів на базі професійно-технічного училища в Шумську. А це означає, що створення таких навчально-практичних центрів дозволить забезпечити не тільки якісну первинну професійну підготовку учнів, але й запровадити професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації дорослого населення з даних професій.

При цьому, Юрій Юрик поінформував, що на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази лабораторії для швачок, кравців та закрійників у Кременці з Державного бюджету виділили 330 тис. грн. та 100 тис. грн. – з обласного бюджету.


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.