Цирк поїхав, верблюд залишився…

 У Хоросткові «зимують» верблюд та лама

Верблюд, який мирно пощипує траву на хоростківському стадіоні, «порвав» соцмережі. Світлина екзотичної тварини, нехарактерної для тернопільських «широт», викликала цілу бурю обговорень. Як виявилось, у Хоросткові виступав мандрівний цирк шапіто «Грузія». Закривши сезон, цирк зібрав декорації  і поїхав, залишивши на місцевому стадіоні два вольєри із тваринами.  

Як зазначили згодом самі шапітошники, через погану погоду буксував транспорт, саме тому тварин  вчасно вивезти не вдалося. Вони попросили виконавчий комітет міста, аби тварина пожила на стадіоні, доки земля не затвердне.

Працівники циркув інтерв’ю ТСН запевнили, що щороку тварин залишають зимувати у місті, яке було останнім в концертній програмі. Цирк  шапіто «Грузія» мандрує Україною вже 7 років, кілька номерів виконують лама та верблюд. В містах, де тварини залишаються на зиму, зазвичай зимують і  двоє працівники цирку.  Нині поки облаштовують побут на стадіоні. Живуть у фургоні, годують тварин та виводять їх на прогулянки.

  Працівники такого цирку Анна і Богдан лишилися зимувати у Хоросткові разом із верблюдом і ламою, тож залишеними тварин не вважають. Для них підготували дерев’яні плити для ночівлі, а вдень вигулюють на свіжому повітрі. Касир шапіто пояснює, зима для пересувних цирків – це завершення сезону, тож зазвичай артисти роз’їжджаються, а тварини і майно лишаються там, де їх застав перший сніг.  "Тварини з нами, ми їх доглядаємо, ображати ніколи їх не даємо", - запевняє Анна Кальмук.

 Міська рада Хоросткова виділила для чотирилапих гостей міста криті вольєри, але через багнюку верблюд і лама не можуть здолати спуск на виході зі стадіону. "Ми б хотіли на Миколая, щоб гарно його вбрати, помити, відчистили – і щоб для наших діток був такий гарний в центрі сюрприз. Там того року ми санями дітей возили, а цього року ми запланували, щоб був верблюд", - пояснила керівник комунального підприємства Любомира Іванісік.

Доглядальники кажуть, що це цілком можливо, бо 7-річна Лана важить майже тонну, тож на ній катають не лише дітей, а й дорослих – між її горбами тепло і майже не лячно. У маленькому Хоростові більшість жителів верблюдів ніколи не бачила, тож Лана вже стала місцевою зіркою.

 Забрати цирк з міського стадіону зможуть як тільки замерзне земля, а за прогнозами синоптиків найближчим часом морозу не буде. Тож циркачі уже планують, в який новорічний костюм одягнуть Лану, на 19 грудня, бо у неї святковий захід.

https://tsn.ua


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...