Анекдоти
Горiлка — дивний напiй: смак завжди той самий, а пригоди — рiзнi.
**
Після великої пожежі розподіляють матеріальну допомогу.
Рабинович теж звертається до голови комісії.
— Але дозвольте, Семене Марковичу, у вас же нічого не згоріло, — каже той.
— А хто заплатить за мій переляк?
* * *
— Мені моя дружина вже набридла. Ти, каже, мене не любиш. Купив їй діамантове кольє.
— Ну, а вона що?
— Це ти, каже, навмисне купив, щоб я не говорила, що ти мене не любиш.
* * *
Якщо майбутня теща щосили намагається вам сподобатися, уважніше придивіться до дочки.
* * *
— Вовочко, ти чому сьогодні в школу запізнився?
— Маріє Іванівно, я стареньку через дорогу переводив!
— А чому так довго переводив?
— Так вона йти не хотіла!
* * *
— Холмсе, а чому цей затишний ресторанчик назвали «Розбійницький»?
— Елементарно Ватсоне, рахунок принесуть — зрозумієте!
* * *
— Алкоголь, безсумнівно, має дистанційну дію.
— Звідки такі висновки?
— Наприклад, ти тільки купив пляшку горілки, ще не випив ні грама, а настрій уже покращився.
**
— Моню, я купила собі дорогі туфлі. Ти собі це не уявляєш, вони навіть тиснуть приємно.
**
У двері Гольдмана стукає сусідський хлопчик:
— Соломоне Абрамовичу, до нас приїхали гості, і тато просить у вас штопор.
— Добре, Іцику, я зараз переодягнусь і сам принесу.
* * *
— Лiкарю, це вам.
— Це що?
— Моя маленька подяка — коньяк i цукерки.
— Послухайте, а хто вам дав право витрачати мої гроші?
* * *
Жінка заходить у підворіття, назустріч їй iде чоловік з розведеними руками. Хоче, напевно, пристати, подумала жінка. Що робити? Розбігшись, вона б’є чоловіка в груди. Лунає дзвін скла.
Чоловiк каже:
— Сьомий раз скло до будинку донести не можу.
* * *
— Чому ви обдурили мене, — обурюється банкір, — заявивши, що маєте семирічний досвід роботи в банку, ви ж нiде не працювали.
— Але ж ви самі дали оголошення, що вам потрібна людина з багатою фантазією.
← Повернутися
