Анекдоти

Горiлка — дивний напiй: смак завжди той самий, а пригоди — рiзнi.

**

Після великої пожежі розподіляють матеріальну допомогу.

Рабинович теж звертається до голови комісії.

— Але дозвольте, Семене Марковичу, у вас же нічого не згоріло, — каже той.

— А хто заплатить за мій переляк?

 * * *

 — Мені моя дружина вже на­бридла. Ти, каже, мене не любиш. Купив їй діамантове кольє.

— Ну, а вона що?

— Це ти, каже, навмисне купив, щоб я не говорила, що ти мене не любиш.

 * * *

 Якщо майбутня теща щосили намагається вам сподобатися, уважніше придивіться до дочки.

 * * *

 — Вовочко, ти чому сьогодні в школу запізнився?

— Маріє Іванівно, я стареньку через дорогу переводив!

— А чому так довго переводив?

— Так вона йти не хотіла!

 * * *

 — Холмсе, а чому цей затишний ресторанчик назвали «Розбійницький»?

— Елементарно Ватсоне, рахунок принесуть — зрозумієте!

 * * *

 — Алкоголь, безсумнівно, має дистанційну дію.

— Звідки такі висновки?

— Наприклад, ти тільки купив пляшку горілки, ще не випив ні грама, а настрій уже покращився.

**

— Моню, я купила собі дорогі туфлі. Ти собі це не уявляєш, вони навіть тиснуть приємно.

**

У двері Гольдмана стукає сусідський хлопчик:

— Соломоне Абрамовичу, до нас приїхали гості, і тато просить у вас штопор.

— Добре, Іцику, я зараз переодягнусь і сам принесу.

 * * *

 — Лiкарю, це вам.

— Це що?

— Моя маленька подяка — ко­ньяк i цукерки.

— Послухайте, а хто вам дав право витрачати мої гроші?

 * * *

 Жінка заходить у підворіття, назустріч їй iде чоловік з розведеними руками. Хоче, напевно, пристати, подумала жінка. Що робити? Розбігшись, вона б’є чоловіка в груди. Лунає дзвін скла.

Чоловiк каже:

— Сьомий раз скло до будинку донести не можу.

 * * *

 — Чому ви обдурили мене, — обурюється банкір, — заявивши, що маєте семирічний досвід роботи в банку, ви ж нiде не працювали.

— Але ж ви самі дали оголошення, що вам потрібна людина з багатою фантазією.


Повернутися
09.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.