Більше половини українців працює не за фахом

Троє з п'яти українців працюють не за фахом через низьку оплату праці і відсутність вакансій.

Про це повідомляє міжнародний кадровий портал hh.ua на основі даних власного дослідження.

Найчастіше до зміни професії українців підштовхує незадоволеність зарплатою, відзначають рекрутери. Про це заявили третина опитаних. Трохи більше чверті зазнали труднощів з пошуком роботи, в зв'язку з чим прийняли рішення про перекваліфікацію. Чверть «білих комірців» розчарувалися в обраному напрямку і ще трохи більше 20% вирішили спробувати себе в чомусь іншому.

Серед тих, хто змушений був змінити рід діяльності тільки чверть хотіли б повернутися в «свою» професію.

Кожен шостий змінив професію через відсутність кар'єрних перспектив на колишній роботі. А один з десяти просто «згорів» на колишній роботі.

А ось через складність роботи сферу діяльності змінюють значно рідше. Також практично не має значення престижність професії.

Більшість «білих комірців» не шкодують про зміну професії та навіть, навпаки, раді, що все склалося саме так. При цьому двоє з п'яти вважають, що зробили правильний вибір, оскільки повністю задоволені своєю роботою. Менше третини раді, що працюють не за фахом, не дивлячись на незадоволеність поточною роботою. І трохи більше чверті задоволені своєю роботою, але шкодують, що працюють не за профілем. Саме жінки схильні найбільше шкодувати про те, що колись обрали роботу не за фахом, відзначають кадровики.

wz.lviv.ua


Повернутися
09.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…