Більше половини українців працює не за фахом

Троє з п'яти українців працюють не за фахом через низьку оплату праці і відсутність вакансій.

Про це повідомляє міжнародний кадровий портал hh.ua на основі даних власного дослідження.

Найчастіше до зміни професії українців підштовхує незадоволеність зарплатою, відзначають рекрутери. Про це заявили третина опитаних. Трохи більше чверті зазнали труднощів з пошуком роботи, в зв'язку з чим прийняли рішення про перекваліфікацію. Чверть «білих комірців» розчарувалися в обраному напрямку і ще трохи більше 20% вирішили спробувати себе в чомусь іншому.

Серед тих, хто змушений був змінити рід діяльності тільки чверть хотіли б повернутися в «свою» професію.

Кожен шостий змінив професію через відсутність кар'єрних перспектив на колишній роботі. А один з десяти просто «згорів» на колишній роботі.

А ось через складність роботи сферу діяльності змінюють значно рідше. Також практично не має значення престижність професії.

Більшість «білих комірців» не шкодують про зміну професії та навіть, навпаки, раді, що все склалося саме так. При цьому двоє з п'яти вважають, що зробили правильний вибір, оскільки повністю задоволені своєю роботою. Менше третини раді, що працюють не за фахом, не дивлячись на незадоволеність поточною роботою. І трохи більше чверті задоволені своєю роботою, але шкодують, що працюють не за профілем. Саме жінки схильні найбільше шкодувати про те, що колись обрали роботу не за фахом, відзначають кадровики.

wz.lviv.ua


Повернутися
09.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...