Більше половини українців працює не за фахом

Троє з п'яти українців працюють не за фахом через низьку оплату праці і відсутність вакансій.

Про це повідомляє міжнародний кадровий портал hh.ua на основі даних власного дослідження.

Найчастіше до зміни професії українців підштовхує незадоволеність зарплатою, відзначають рекрутери. Про це заявили третина опитаних. Трохи більше чверті зазнали труднощів з пошуком роботи, в зв'язку з чим прийняли рішення про перекваліфікацію. Чверть «білих комірців» розчарувалися в обраному напрямку і ще трохи більше 20% вирішили спробувати себе в чомусь іншому.

Серед тих, хто змушений був змінити рід діяльності тільки чверть хотіли б повернутися в «свою» професію.

Кожен шостий змінив професію через відсутність кар'єрних перспектив на колишній роботі. А один з десяти просто «згорів» на колишній роботі.

А ось через складність роботи сферу діяльності змінюють значно рідше. Також практично не має значення престижність професії.

Більшість «білих комірців» не шкодують про зміну професії та навіть, навпаки, раді, що все склалося саме так. При цьому двоє з п'яти вважають, що зробили правильний вибір, оскільки повністю задоволені своєю роботою. Менше третини раді, що працюють не за фахом, не дивлячись на незадоволеність поточною роботою. І трохи більше чверті задоволені своєю роботою, але шкодують, що працюють не за профілем. Саме жінки схильні найбільше шкодувати про те, що колись обрали роботу не за фахом, відзначають кадровики.

wz.lviv.ua


Повернутися
09.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.