Дозбирали і засіяли

За інформацією прес-служби Мінагрополітики, станом на кінець листопада Україна зібрала 59,9 млн. тонн зернових та зернобобових культур із 14 мільйонів гектарів.

 Зібрано 96 відсотків від загальної площі. Середня врожайність зафіксована на рівні 42,6 центнера з гектара (96% від запланованих 14,6 млн га).

 У тому числі кукурудзи намолотили 21,6 млн. тонн. Її вже зібрали з 90 відсотків від належних до збирання 4,5 млн. гектарiв iз поточною врожайністю 53,6 центнера з гектара.

 Найвища врожайність зернових та зернобобових культур на сьогодні в господарствах Хмельницької (62,8 ц/га), Сумської (60,2 ц/га), Вінницької (58,7 ц/га), Тернопільської (56,4 ц/га), Чернігівської (55,7 ц/га), Чернівецької (53,7 ц/га), Івано-Франківської (50,0 ц/га) та Львівської (50,0 ц/га) областей.

 Крім того, на початок зими зібрано 11,9 млн. тонн соняшнику при врожайності 20,1 ц/га; 3,7 млн. тонн сої при врожайності 19,3 ц/га; 14,4 млн. тонн цукрових буряків при врожайності 460 ц/га. Урожай трьох останніх культур зібрано на 98—99 відсотків.

 Майже завершено посів озимих культур на зерно під урожай 2018 року на площі 6,9 млн. гектарiв при прогнозі 7,2 мільйона.

 У тому числі висіяли під зиму: пшениці та тритикале — 5,9 млн. гектарiв (97%), жита — 147 тисяч гектарів (93%), ячменю — 822 тис. гектарів (89%), озимого ріпаку — 864 тисячi гектарів, або 112 відсотків від прогнозу.


Повернутися
09.12.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.