Тернопільський Миколай шукає помічників

У Тернополі уже втринадцяте поспіль запрацювала «Фабрика Святого Миколая», де впродовж наступних кількох тижнів волонтери збиратимуть подарунки для потребуючих тернополяток.  Фабрика розпочала роботу в рамках щорічної благодійної акції «Миколай про тебе не забуде», головною метою якої є принести радість Дня Святого Миколая тим дітям, які в силу своїх життєвих обставин не в змозі відчути настрій свята у всій його повноті…

День Святого Миколая – це прекрасна українська традиція, що сповнена чарівним духом, дитячим щастям та вчить усіх нас безкорисливо обдаровувати тих, кого ми любимо, про кого піклуємось і тих, хто цього потребує. «Фабрика Святого Миколая» –  чарівне місце, що наповнене духом зимових свят, любові та добра – працює для того, щоб дух доброчинності Чудотворця прийшов у це свято до кожної дитини, незважаючи на достаток родини.

У Тернополі, зазначають помічники Святого Миколая, є близько двох тисяч потребуючих дітей віком до 12 років: діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, діти-сироти та напівсироти, діти з сімей, котрі опинились у скрутному становищі… Завданням Помічників Святого Миколая є збір складників подарунків, пакування та вручення їх діткам.

Запрошуємо усіх людей доброї волі відвідати «Фабрику Святого Миколая», долучитися до акції «Миколай про тебе не забуде» та допомогти Чудотворцю принести радість, щастя та усмішки тим, хто цього справді потребує. Ми радо приймемо іграшки, солодощі, канцелярське приладдя, дитячі книжки, засоби гігієни. Подарунки просимо приносити  на «Фабрику Святого Миколая», яка працюватиме в приміщенні храму Св. Свмч. Йосафата, що на вул. Лучаківського,5а, довідки за телефоном: 068 242 09 89.


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…