Тернопільський Миколай шукає помічників

У Тернополі уже втринадцяте поспіль запрацювала «Фабрика Святого Миколая», де впродовж наступних кількох тижнів волонтери збиратимуть подарунки для потребуючих тернополяток.  Фабрика розпочала роботу в рамках щорічної благодійної акції «Миколай про тебе не забуде», головною метою якої є принести радість Дня Святого Миколая тим дітям, які в силу своїх життєвих обставин не в змозі відчути настрій свята у всій його повноті…

День Святого Миколая – це прекрасна українська традиція, що сповнена чарівним духом, дитячим щастям та вчить усіх нас безкорисливо обдаровувати тих, кого ми любимо, про кого піклуємось і тих, хто цього потребує. «Фабрика Святого Миколая» –  чарівне місце, що наповнене духом зимових свят, любові та добра – працює для того, щоб дух доброчинності Чудотворця прийшов у це свято до кожної дитини, незважаючи на достаток родини.

У Тернополі, зазначають помічники Святого Миколая, є близько двох тисяч потребуючих дітей віком до 12 років: діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, діти-сироти та напівсироти, діти з сімей, котрі опинились у скрутному становищі… Завданням Помічників Святого Миколая є збір складників подарунків, пакування та вручення їх діткам.

Запрошуємо усіх людей доброї волі відвідати «Фабрику Святого Миколая», долучитися до акції «Миколай про тебе не забуде» та допомогти Чудотворцю принести радість, щастя та усмішки тим, хто цього справді потребує. Ми радо приймемо іграшки, солодощі, канцелярське приладдя, дитячі книжки, засоби гігієни. Подарунки просимо приносити  на «Фабрику Святого Миколая», яка працюватиме в приміщенні храму Св. Свмч. Йосафата, що на вул. Лучаківського,5а, довідки за телефоном: 068 242 09 89.


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.