Тернопільський Миколай шукає помічників

У Тернополі уже втринадцяте поспіль запрацювала «Фабрика Святого Миколая», де впродовж наступних кількох тижнів волонтери збиратимуть подарунки для потребуючих тернополяток.  Фабрика розпочала роботу в рамках щорічної благодійної акції «Миколай про тебе не забуде», головною метою якої є принести радість Дня Святого Миколая тим дітям, які в силу своїх життєвих обставин не в змозі відчути настрій свята у всій його повноті…

День Святого Миколая – це прекрасна українська традиція, що сповнена чарівним духом, дитячим щастям та вчить усіх нас безкорисливо обдаровувати тих, кого ми любимо, про кого піклуємось і тих, хто цього потребує. «Фабрика Святого Миколая» –  чарівне місце, що наповнене духом зимових свят, любові та добра – працює для того, щоб дух доброчинності Чудотворця прийшов у це свято до кожної дитини, незважаючи на достаток родини.

У Тернополі, зазначають помічники Святого Миколая, є близько двох тисяч потребуючих дітей віком до 12 років: діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, діти-сироти та напівсироти, діти з сімей, котрі опинились у скрутному становищі… Завданням Помічників Святого Миколая є збір складників подарунків, пакування та вручення їх діткам.

Запрошуємо усіх людей доброї волі відвідати «Фабрику Святого Миколая», долучитися до акції «Миколай про тебе не забуде» та допомогти Чудотворцю принести радість, щастя та усмішки тим, хто цього справді потребує. Ми радо приймемо іграшки, солодощі, канцелярське приладдя, дитячі книжки, засоби гігієни. Подарунки просимо приносити  на «Фабрику Святого Миколая», яка працюватиме в приміщенні храму Св. Свмч. Йосафата, що на вул. Лучаківського,5а, довідки за телефоном: 068 242 09 89.


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.