Від попелу Майдану — до портретів побратимів

У Тернополі відкриється виставка художника-добровольця

 У понеділок, 4 грудня,  о 16.00  у виставковому залі Тернопільської Національної спілки художників України по вул. Сагайдачного, 13,  відкриється виставка відомого харківського художника Сергія Пущенка «Портрети добровольців на війні».

Сергій Пущенко репрезентує підсумки своєї творчої роботи у лавах 5-го Окремого батальйону Добровольчого українського корпусу Правий сектор, реорганізованого у кінці 2015 року в Українську добровольчу армію (Командувач УДА Дмитро Ярош).

Виставка, повідомляє виховний відділ УДА, уже побувала у Києві та Івано-Франківську. Нині естафету переймає Тернопіль. Сто десять портретів воїнів-добровольців легендарного 5-го Окремого батальйону ДУК/УДА, у тому числі відомих тернополян,  написаних  рукою майстра, будуть зібрані у виставковій залі й виставлятимуться до кінця грудня.

Сергій Пущенко відомий в Україні своїми серіями козацьких портретів та сюжетних полотен на козацьку тематику. Крім того, як член Національної спілки журналістів України, Сергій Пущенко пише легенди до своїх картин, де описує характер, звитягу, кмітливість та гумор українського козацтва. Також  митець відомий своїми полотнами, написаними у Києві під час Революції Гідності.

Портрети добровольців друг Художник (так називають митця у батальйоні) писав з натури на базі УДА у Великомихайлівці та на передових позиціях Східного фронту.

Бійці ДУК/УДА приймали участь в боях у Донецькому аеропорту, Пісках, Авдіївці, Маріуполі, Широкіно, Водяному, Гнутово, Мар’їнці, Красногорівці, Павлополі, на шахті Бутівка, під Савур-могилою, прикривали відхід військ ЗСУ під Іловайськом і донині перебувають на передовій.

Художнику вдалося майстерно передати саме козацький дух нинішнього добровольчого та волонтерського руху – дух мужності, жертовності, шляхетності і честі. Запрошуємо тернопільських воїнів-добровольців, бійців ЗСУ, НГУ, спецназу СБУ, митців, журналістів, волонтерів, усіх, хто поціновує сучасне образотворче мистецтво, відвідати виставку.


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.