Таланту вік не перешкода

11-річна тернополянка Ксенія Коваленко — призер міжнародного фотоконкурсу

«Їй усього 11 років... Проте у свої 11 років Ксенія Коваленко вже має персональну виставку у своїй школі, вона — призер міських та обласних фотоконкурсів, лауреат і дипломант XXVI Міжнародного дитячого та молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв "Кришталеві джерела" (номінація "фото") і…  найсвіжіша перемога — призер XIX Міжнародного фотоконкурсу газети "День" у номінації "Світ очима дітей"! З усієї України було відібрано лише 15 фоторобіт, у тому числі і одну роботу Ксенії», — керівник фотостудії «Ікс-позиція», що при Тернопільській міській станції юних техніків Василь Стрижко не приховує гордості за свою талановиту вихованку.

11-річна Ксенія навчається у шостому класі Тернопільської ЗОШ№ 19. Фотосправа для неї нині — більше ніж захоплення. Попри те, що займається улюбленою справою тільки другий рік, дівчинка вже опанувала тонкощі професії і демонструє неабиякі успіхи у «полюванні» на вдалий кадр.

Фотографії, зроблені дітьми, — особливий жанр. Стільки у них справжньої, непідробної любові до світу, так багато внутрішнього світла… Може, саме через це невидиме стороннім внутрішнє світло фотографії і «охрестили» світлинами…

 — Любов до фотографування у Ксенії — родом з дитинства, — каже мама дівчинки пані Оксана. — Вона дуже чекала, коли їй виповниться 10 років, бо саме з цього віку можна відвідувати фотогурток… Навіть на звичайну «мильничку» їй вдавалося фіксувати щось таке, що, окрім неї, ніхто б і не підмітив… Нині вона часто знімає у макрорежимі, з однаковим захопленням працює як у портретному, так і у пейзажному жанрах. Ми любимо мандрувати по Карпатах, то гірських краєвидів у неї уже ціла колекція!... А ще дуже часто запрошує 7-річну сестричку Картусю як «модель» для фотозйомки. Власне, саме наша Катруся — на тій світлині, яку обрали призером фотоконкурсу від газети «День»… «Переможний» кадр було зроблено, коли ми відвідували дідуся у селі: без особливих постановок та репетицій, за два-три «клацання» камери…

Попри те, що нині Ксеня у центрі уваги журналістів, вона не зазналася, а, навпаки, каже мені: «Мамо, я розумію, що мені потрібно ще дуже багато вчитися і працювати…» До речі, захоплення фотосправою не заважає їй успішно навчатися, а в майбутньому дівчина планує поєднати два свої улюблені заняття — відкрити притулок для собак і проводити чотирилапим «друзям» фотосесії, після яких вони неодмінно знайдуть нових господарів!

 


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…