Таланту вік не перешкода

11-річна тернополянка Ксенія Коваленко — призер міжнародного фотоконкурсу

«Їй усього 11 років... Проте у свої 11 років Ксенія Коваленко вже має персональну виставку у своїй школі, вона — призер міських та обласних фотоконкурсів, лауреат і дипломант XXVI Міжнародного дитячого та молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв "Кришталеві джерела" (номінація "фото") і…  найсвіжіша перемога — призер XIX Міжнародного фотоконкурсу газети "День" у номінації "Світ очима дітей"! З усієї України було відібрано лише 15 фоторобіт, у тому числі і одну роботу Ксенії», — керівник фотостудії «Ікс-позиція», що при Тернопільській міській станції юних техніків Василь Стрижко не приховує гордості за свою талановиту вихованку.

11-річна Ксенія навчається у шостому класі Тернопільської ЗОШ№ 19. Фотосправа для неї нині — більше ніж захоплення. Попри те, що займається улюбленою справою тільки другий рік, дівчинка вже опанувала тонкощі професії і демонструє неабиякі успіхи у «полюванні» на вдалий кадр.

Фотографії, зроблені дітьми, — особливий жанр. Стільки у них справжньої, непідробної любові до світу, так багато внутрішнього світла… Може, саме через це невидиме стороннім внутрішнє світло фотографії і «охрестили» світлинами…

 — Любов до фотографування у Ксенії — родом з дитинства, — каже мама дівчинки пані Оксана. — Вона дуже чекала, коли їй виповниться 10 років, бо саме з цього віку можна відвідувати фотогурток… Навіть на звичайну «мильничку» їй вдавалося фіксувати щось таке, що, окрім неї, ніхто б і не підмітив… Нині вона часто знімає у макрорежимі, з однаковим захопленням працює як у портретному, так і у пейзажному жанрах. Ми любимо мандрувати по Карпатах, то гірських краєвидів у неї уже ціла колекція!... А ще дуже часто запрошує 7-річну сестричку Картусю як «модель» для фотозйомки. Власне, саме наша Катруся — на тій світлині, яку обрали призером фотоконкурсу від газети «День»… «Переможний» кадр було зроблено, коли ми відвідували дідуся у селі: без особливих постановок та репетицій, за два-три «клацання» камери…

Попри те, що нині Ксеня у центрі уваги журналістів, вона не зазналася, а, навпаки, каже мені: «Мамо, я розумію, що мені потрібно ще дуже багато вчитися і працювати…» До речі, захоплення фотосправою не заважає їй успішно навчатися, а в майбутньому дівчина планує поєднати два свої улюблені заняття — відкрити притулок для собак і проводити чотирилапим «друзям» фотосесії, після яких вони неодмінно знайдуть нових господарів!

 


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.