Зарплати просто «проїдаємо»…

На алкоголь та цигарки тернополяни витрачають втричі більше грошей, ніж на освіту. А на їжу - майже 50% свого доходу, у той час коли європейці - інколи менше 10%.

“Все, що заробляю, іде на комуналку і харчі. Ціни весь час зростають, нові речі все рідше купуємо. Сьогодні зарплату взяв, а за кілька днів її практично немає. Щастя, що маю жінку, і вона працює, - жартома каже тернополянин Анатолій Іванюк. - А якщо серйозно, то потреби сім’ї, особливо де є діти, значно вищі, ніж середні доходи в Україні. Реально відкладати "на потім” немає що.  Те, що на різні товари та послуги українці витрачають 94% від заробленого і лише 6% відкладають "на потім”, підрахували фахівці Державної служби статистики за підсумками півріччя. Якщо проаналізувати дані, то спостерігається негативна тенденція до збільшення цього відсотку.    

 Негативна тенденція до збільшення витрат полягає в тому, що найбільш затребувані товари і послуги дорожчають швидше, ніж зростає інфляція в Україні, - коментує фахівець у сфері економіки Віталій Левицький. Разом з тим, як каже співрозмовник, інфляційні процеси, які відбуваються в Україні, вигідні чиновникам. Оскільки, по-перше, на них можна зіслатися в разі неефетивного управління. По-друге - висока інфляція вигідна, тому що держава повинна отримати за рахунок так званого “інфляційного податку” близько 50 млрд грн додаткових доходів у держбюджет. Тому і на 2018 рік рівень інфляції буде значно вищий, ніж прогнозує НБУ.  

Якщо аналізувати сукупні споживчі витрати, то 49,8% своїх доходів українці витрачають на продукти. На алкоголь та цигарки - 2,9% доходу. Цікаво, що на освіту наші співвітчизники витрачають усього 1%, тобто втричі менше, ніж на шкідливі звички. Ще 40,5% своїх доходів наші співавітчизники витрачають на непродовольчі товари та послуги. Та 6,8% - на неспоживчі сукупні витрати. На житло та комунальні послуги громадяни України в середньому витрачають 16% доходів, кажуть в Держстаті.  А от на одяг і взуття - 5,6%. Щодо відпочинку,то на нього іде лише 1,4% доходу. Майже 50% своїх доходів - на їжу, це досить поганий показник, продовжує Віталій Левицький. У Європі на, яку ми завжди рівняємось, тамтешні жителі на харчі витрачають мінімум вдвічі менше.  

Джерело: https://te.20minut.ua


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…