Зарплати просто «проїдаємо»…

На алкоголь та цигарки тернополяни витрачають втричі більше грошей, ніж на освіту. А на їжу - майже 50% свого доходу, у той час коли європейці - інколи менше 10%.

“Все, що заробляю, іде на комуналку і харчі. Ціни весь час зростають, нові речі все рідше купуємо. Сьогодні зарплату взяв, а за кілька днів її практично немає. Щастя, що маю жінку, і вона працює, - жартома каже тернополянин Анатолій Іванюк. - А якщо серйозно, то потреби сім’ї, особливо де є діти, значно вищі, ніж середні доходи в Україні. Реально відкладати "на потім” немає що.  Те, що на різні товари та послуги українці витрачають 94% від заробленого і лише 6% відкладають "на потім”, підрахували фахівці Державної служби статистики за підсумками півріччя. Якщо проаналізувати дані, то спостерігається негативна тенденція до збільшення цього відсотку.    

 Негативна тенденція до збільшення витрат полягає в тому, що найбільш затребувані товари і послуги дорожчають швидше, ніж зростає інфляція в Україні, - коментує фахівець у сфері економіки Віталій Левицький. Разом з тим, як каже співрозмовник, інфляційні процеси, які відбуваються в Україні, вигідні чиновникам. Оскільки, по-перше, на них можна зіслатися в разі неефетивного управління. По-друге - висока інфляція вигідна, тому що держава повинна отримати за рахунок так званого “інфляційного податку” близько 50 млрд грн додаткових доходів у держбюджет. Тому і на 2018 рік рівень інфляції буде значно вищий, ніж прогнозує НБУ.  

Якщо аналізувати сукупні споживчі витрати, то 49,8% своїх доходів українці витрачають на продукти. На алкоголь та цигарки - 2,9% доходу. Цікаво, що на освіту наші співвітчизники витрачають усього 1%, тобто втричі менше, ніж на шкідливі звички. Ще 40,5% своїх доходів наші співавітчизники витрачають на непродовольчі товари та послуги. Та 6,8% - на неспоживчі сукупні витрати. На житло та комунальні послуги громадяни України в середньому витрачають 16% доходів, кажуть в Держстаті.  А от на одяг і взуття - 5,6%. Щодо відпочинку,то на нього іде лише 1,4% доходу. Майже 50% своїх доходів - на їжу, це досить поганий показник, продовжує Віталій Левицький. У Європі на, яку ми завжди рівняємось, тамтешні жителі на харчі витрачають мінімум вдвічі менше.  

Джерело: https://te.20minut.ua


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...