ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №134

Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку і розповіла про це курці, вівці і корови. Вони відповіли: "Мишоловка - твоя проблема, до нас вона ніякого відношення не має!"
Але так сталося, що в мишоловку попалася змія і вкусила дружину фермера. Під час хвороби жінці приготували суп з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати тих, хто приїхав відвідати хвору, закололи корову, щоб нагодувати гостей на похоронах, коли жінка все-таки померла.
Весь цей час миша спостерігала за тим, що відбувається і думала про речі, які ні до кого ніякого відношення не мають...
Мораль цієї історії може бути така: "Не будь байдужий до чужих проблем. Ніхто не гарантує, що ці проблеми якось не торкнуться тебе."
Усі ми живемо у світі, де майбутнє – багатоваріантне, а править «бал» ефект метелика: маленькі зміни, звички та активності породжують ланцюжок подій, що ведуть до змін великомасштабних.
До слова, сам термін  «Ефект метелика» запровадив у  1972 році  американський метеоролог Едвард Лоренц, котрий для стеження за погодою  використовував комп'ютерну модель, в якій округляв на кілька порядків довгі ряди цифр, вважаючи, що нічого не станеться. Однак він виявив, що це повністю змінило прогноз погоди в світі і виступив з лекцією на тему: «Чи може помах крил метелика в Бразилії викликати торнадо в Техасі?».  Із ним солідарний французький математик, Жюль Анрі Пуанкаре солідарний із ним: «Коли дитина в гніві кидає іграшку зі своєї колиски, можливо, перестають існувати цілі світи». Якщо в "купу" урану додати один протон, то може початися ланцюгова реакція і ядерний вибух. Одна фраза, одне фото, один відеоролик може змінити світ, якщо він торкнеться серця мільйонів. Може початися війна, може припинитися війна, може початися революція, може зародитися громадський рух, може бути врятоване людське життя, - життя майбутнього лідера, який згодом змінить світ.
 І наостанок. На японському острові Косіма проживала колонія диких мавп, яких вчені в 50-х роках минулого століття годували солодкою картоплею (бататом), розкидаючи його по піску. Мавпам подобався батат, але не подобався пісок на ньому. Самі знаєте, тварини не їдять брудну їжу. І ось одного разу 18- місячна самка Імо виявила, що може вирішити цю проблему, вимивши батат. Вона навчила цьому трюку свою матір та інших мавп. А коли число мавп, які навчилися мити батат, досягло 100, усі мавпи, що жили на прилеглих островах, раптом, без будь-якого зовнішнього спонукання, теж почали мити картоплю.  До чого я веду? Усе просто: думаймо, що робимо і не втрачаймо віру. Можливо, наших «мавп» уже 99…


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…