Анекдоти

Поки дружина доводила чоловіку, що вміє мовчати, зірвала голос.

**

Єврей купив два лотерейнi квитки і на один iз них виграв машину. До нього підходять друзі привітати, а він стоїть сумний i мало не плаче.

— Абраме, як же так, ти ж машину виграв.

— Так я думаю, навіщо я другий квиток купував?

 * * *

 Дуже бiдний хлопчик не мав одягу, тому в листi до Дiда Мороза вiн написав:

— Дiдусю Морозе, я не можу гуляти на вулицi, тож прошу надiслати менi на Новий рiк у подарунок шапочку, шалик i рукавички.

На поштi прочитали цей лист i вирiшили зiбрати грошi дитинi на подарунок. Грошей вистачило лише на шапочку i шалик.

Отримавши подарунок, хлопчик написав вiдповiдь:

— Дякую, отримав шапочку i шалик, а рукавички, мабуть, на поштi поцупили.

 * * *

 Приходить дівчина до священика на сповідь:

— Отче, я скоїла грiх.

— Прочитай «Отче наш» і з’їж цілий лимон.

— А навіщо лимон?

— В тебе занадто радiсне обличчя.

**

— Лiкарю, порадьте що-небудь від безсоння. Ніяк не можу заснути ввечері.
— А ви уявіть, що вже ранок, і треба поспішати на роботу.

**

Дружина приходить додому і каже чоловікові:

— Знаєш, Васю, мені сьогодні так пощастило! Підходжу до сміттєпроводу, а там туфлi стоять. Такі гарні! Я поміряла — мій розмір.

Чоловік:

— Тобi пощастило.

Через кiлька днів дружина знову розповідає:

— Слухай, заходжу в під’їзд, а там шуба норкова висить. Поміряла — мій розмір.

Чоловік, зітхнувши:

— Тобі щастить. А мені от чомусь нi. Уявляєш, дістаю вчора труси з-під подушки — не мій розмір!

 * * *

 Вовочка приходить додому зі школи:

— Учителька з літератури поставила мені двійку.

— За що?

— Бо у творі «Як я провів літо» я написав: «Дякую, добре!»


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.