Анекдоти

Поки дружина доводила чоловіку, що вміє мовчати, зірвала голос.

**

Єврей купив два лотерейнi квитки і на один iз них виграв машину. До нього підходять друзі привітати, а він стоїть сумний i мало не плаче.

— Абраме, як же так, ти ж машину виграв.

— Так я думаю, навіщо я другий квиток купував?

 * * *

 Дуже бiдний хлопчик не мав одягу, тому в листi до Дiда Мороза вiн написав:

— Дiдусю Морозе, я не можу гуляти на вулицi, тож прошу надiслати менi на Новий рiк у подарунок шапочку, шалик i рукавички.

На поштi прочитали цей лист i вирiшили зiбрати грошi дитинi на подарунок. Грошей вистачило лише на шапочку i шалик.

Отримавши подарунок, хлопчик написав вiдповiдь:

— Дякую, отримав шапочку i шалик, а рукавички, мабуть, на поштi поцупили.

 * * *

 Приходить дівчина до священика на сповідь:

— Отче, я скоїла грiх.

— Прочитай «Отче наш» і з’їж цілий лимон.

— А навіщо лимон?

— В тебе занадто радiсне обличчя.

**

— Лiкарю, порадьте що-небудь від безсоння. Ніяк не можу заснути ввечері.
— А ви уявіть, що вже ранок, і треба поспішати на роботу.

**

Дружина приходить додому і каже чоловікові:

— Знаєш, Васю, мені сьогодні так пощастило! Підходжу до сміттєпроводу, а там туфлi стоять. Такі гарні! Я поміряла — мій розмір.

Чоловік:

— Тобi пощастило.

Через кiлька днів дружина знову розповідає:

— Слухай, заходжу в під’їзд, а там шуба норкова висить. Поміряла — мій розмір.

Чоловік, зітхнувши:

— Тобі щастить. А мені от чомусь нi. Уявляєш, дістаю вчора труси з-під подушки — не мій розмір!

 * * *

 Вовочка приходить додому зі школи:

— Учителька з літератури поставила мені двійку.

— За що?

— Бо у творі «Як я провів літо» я написав: «Дякую, добре!»


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…