Анекдоти

Поки дружина доводила чоловіку, що вміє мовчати, зірвала голос.

**

Єврей купив два лотерейнi квитки і на один iз них виграв машину. До нього підходять друзі привітати, а він стоїть сумний i мало не плаче.

— Абраме, як же так, ти ж машину виграв.

— Так я думаю, навіщо я другий квиток купував?

 * * *

 Дуже бiдний хлопчик не мав одягу, тому в листi до Дiда Мороза вiн написав:

— Дiдусю Морозе, я не можу гуляти на вулицi, тож прошу надiслати менi на Новий рiк у подарунок шапочку, шалик i рукавички.

На поштi прочитали цей лист i вирiшили зiбрати грошi дитинi на подарунок. Грошей вистачило лише на шапочку i шалик.

Отримавши подарунок, хлопчик написав вiдповiдь:

— Дякую, отримав шапочку i шалик, а рукавички, мабуть, на поштi поцупили.

 * * *

 Приходить дівчина до священика на сповідь:

— Отче, я скоїла грiх.

— Прочитай «Отче наш» і з’їж цілий лимон.

— А навіщо лимон?

— В тебе занадто радiсне обличчя.

**

— Лiкарю, порадьте що-небудь від безсоння. Ніяк не можу заснути ввечері.
— А ви уявіть, що вже ранок, і треба поспішати на роботу.

**

Дружина приходить додому і каже чоловікові:

— Знаєш, Васю, мені сьогодні так пощастило! Підходжу до сміттєпроводу, а там туфлi стоять. Такі гарні! Я поміряла — мій розмір.

Чоловік:

— Тобi пощастило.

Через кiлька днів дружина знову розповідає:

— Слухай, заходжу в під’їзд, а там шуба норкова висить. Поміряла — мій розмір.

Чоловік, зітхнувши:

— Тобі щастить. А мені от чомусь нi. Уявляєш, дістаю вчора труси з-під подушки — не мій розмір!

 * * *

 Вовочка приходить додому зі школи:

— Учителька з літератури поставила мені двійку.

— За що?

— Бо у творі «Як я провів літо» я написав: «Дякую, добре!»


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.