Жити стане… солодше!

Україна повністю забезпечила себе цукром власного виробництва

Статистика свідчить, що пальму першості між найбiльшими покупцями українського цукру в нинішньому маркетинговому році утримують дві «чайні» країни: Шрі-Ланка та Грузія. Так-так.

 Вітчизняні господарства-заводчики цукрового буряку не тільки таки видряпалися з прірви, у яку провалилися разом із розрізаними на металобрухт цукрозаводами, а й налагодили зруйновані експортні мережі.

 За прогнозами експертів, у 2017/2018 маркетинговому році виробництво солодкого продукту очікується в межах двох мільйонів тонн.

 Тобто — збережеться на рівні попереднього періоду, незважаючи на несприятливі погодні умови.

 Враховуючи внутрішню потребу в 1,49 млн. тонн i перехідні залишки у 170 тис. тонн, експортний потенціал цукру оцінюється мінімум 460 тисячами тонн.

 Сорок шість цукрових заводів, за даними Мінагрополітики, завантажено роботою станом на кінець листопада. Якщо врахувати, що нові заводи не лише кількісно, а й за технологічними параметрами перевершують статистику минулих років, тенденція оптимістична.

 З початку нинішнього року вони вже виробили близько 1,5 млн. тонн цукру, що повністю забезпечує внутрішнє споживання, і продовжують нарощувати виробничі потужності.

Динаміка вітчизняного цукроваріння

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Корінням галузь сягає, принаймні, на двісті років ­углиб, — у двадцяті роки XIX століття.

 Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, коли навіть саме вирощування цукрових буряків опинялось під питанням.

 Криза початку дев’яностих, охопивши всі галузі агропромислового комплексу, особливо відчутно позначилася на цукробуряковому виробництві, призвівши до глибокого занепаду буряківництва та руйнування матеріально-ресурсного потенціалу цукрової промисловості.

 Українські цукрозаводи внаслідок скорочення посівних площ та падіння врожайності хоч і знижували обсяги виробництва цукру, проте якось трималися на плаву до 1996-го.

 Саме того року Росія, що десятиліттями була основним споживачем нашого цукру, ввела проти нього високе ввізне мито: 40 відсотків вартості.

 Зациклена на сусідську економіку, Україна в результаті не могла заповнювати навіть невеликі експортні квоти на цукор.

 

Цукрозаводам гостро забракло обігових коштів, переробка сировини почала провадитися винятково за давальницькими схемами, без грошей.

 Площі посівів скоротилися з 1 млн. 605 тисяч гектарів у 1990 році до 747 тисяч у 2000-му. Врожайність цукрових буряків, відповідно, знизилася з 276 центнерів iз гектара до 177, а валовий збір зменшився вчетверо.

 Сьогодні ж у найкреативніших iз позицій застосування сучасних технологій господарствах Полісся середня урожайність на якісних гібридах сягає 65 тонн iз гектара.

Рекорд утримали

Сезон 2016/2017 для вітчизняної цукрової галузі за показниками врожайності став найкращим за останні сім років.

 За даними аналітичного відділу асоціації «Укрцукор», показники середньої врожайності сягнули минулоріч майже 50 тонн iз гектара, приміром, у той час, як iще у 2010-му мали вдвічі нижчі: 27,83 тонни з гектара. Крім того, отримали найкращі за роки незалежності показники цукристості — 17,65 відсотка.

 За регіонами максимальне накопичення сахарози було відзначено в буряках, вирощених у Житомирській (19,65%), Вінницькій (18,54%), Тернопільській (18,20%), Хмельницькій (17,84%), Львівській (17,72%), Київській (17,69%), Волинській (17,59%) та Черкаській (17,26%) областях.

 Ще 11 цукрових заводів показали цукристість, вищу 18 відсотків, а обсяг сировини із низькою цукристістю (15-16%) був мінімальним. Загалом за виробничий сезон було прийнято на переробку 13,9 млн. тонн цукрових буряків із цукристістю 17,65 відсотка.

 Сумарно отримали понад 2 млн. тонн цукру при середньому виході на рівні 14,67 відсотка. Цьогорічний урожай дозволяє говорити про те, що планку виробництва цукру несприятливим погодним умовам понизити не вдалося. Тим паче що спрацював і стимул у вигляді налагодження експортних потоків: у минулому маркетинговому періоді Україна експортувала 770 тис. тонн цукру.

 Основними покупцями були Шрі-Ланка (14%), Грузія (7%), Туреччина (6%), Лівія (6%), М’янма та Судан (по 5%).

 Нагадаємо, що квота на постачання цукру до ЄС обсягом 20,07 тис. тонн була використана повністю ще у лютому 2017 року.

 Збирання урожаю цукрових буряків продовжується. За даними Мін­агрополітики, вже зібрано 13,5 млн. тонн з 297 тисяч гектарів (93 відсотки від прогнозованих 318 тисяч). Поки що середня урожайність зафіксована на рівні 454 центнери з гектара.

 

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.