Село і люди: заробіток всюди, або Як сільський туризм допоможе фермерам заробляти!

Семінар «Основи знань із надання гостинності особи­стими селянськими та фермерськими господарствами», проведений Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму України, спробував адаптувати для розуміння деякі корисні ідеї, втілені у цивілізованому суспільстві.

 Сільський туризм багатьом допомагає звестися на ноги. Дорога давно вторована європейськими сусідами, де зелений туризм — перевірений і доступний спосіб поліпшення економічної, екологічної та культурно-побутової ситуації на селі.

 Польський досвід

У поляків сільський туризм зародився ще на початку 1990-х. Наразі польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення сільського зеленого туризму та інші види туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості: на селян, котрі надають такі послуги, використовуючи майно власного господарства, не поширюється закон, який регулює підприємницьку діяльність.

 Оскільки діяльність у сфері сільського туризму не належить до підприємницької, грошові доходи за такі послуги не підлягають оподаткуванню.

 Більшість агротуристичних господарств Польщі входять у регіональні спілки сільського туризму (окремих регіонів чи воєводств), об’єднані у загальнодержавну громадську організацію — Польську федерацію сільського туризму «Гостинні господарства».

 Це дає можливість впорядкувати ринок послуг сільського туризму й успішно просувати їх на вітчизняному та міжнародному рівнях. Із 1997 року в Польщі запровадили вимоги до якості сільського туризму.

 Вони містять характеристики засобів розміщення, спектр наявних послуг, рівень комфорту тощо.

 Запроваджено категоризацію (4 категорії — базові), яка з часом зазнавала змін відповідно до загальноєвропейських вимог до таких закладів і востаннє оновлена у 2013 році.

 Як і в Україні, система категоризації садиб у сфері СЗТ добровільна. Однак у Польщі господарі садиб, які не пройшли категоризацію, не мають права вільно розміщувати свою пропозицію в рекламних матеріалах, а в нашій країні такого обмеження не існує.

 В Україні фізичні особи, які здійснюють діяльність у сфері СЗТ, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, у порядку, передбаченому розділом ІV ПКУ (18 відсотків бази оподаткування).

Поради початківцям

Учасники семінару мали нагоду отримати корисні поради для неофітів у сфері надання послуг:

 — не варто очікувати високих прибутків у перший рік своєї діяльності. Потрібно щонайменше 2–3 роки роботи та добрі відгуки гостей, щоб досягти бажаного результату;

— стартові умови мають значення. Володіючи вільними вмебльованими приміщеннями, можна одразу ж приймати гостей. Якщо ж треба отримати кредит або допомогу в будь-якій фінансовій установі, потрібно скласти бізнес-план. Без його представлення не відбудеться навіть вступна розмова;

— не пропонуйте всього разом, виділіть одну чи декілька особливих послуг, і кожна з них має бути представлена на належному рівні;

— працюйте в команді. Залучайте сусідів та об’єднуйтесь в осередки або кластери сільського туризму. Тільки разом ми будемо успішними;

— збирайте інформацію і розширюйте світогляд, читайте фахові журнали і статті. Будьте активним слухачем на семінарах та тренінгах, які проводить Спілка сільського зеленого туризму України;

— дослуховуйтесь до відгуків і зауважень своїх гостей, їхню критику трактуйте як добру підказку;

— проводьте категоризацію садиби за програмою «Українська гостинна садиба».

 В Україні необхідно якнайшвидше впровадити чітке законодавче забезпечення сільського туризму. Наприклад, у Польщі дозволено без оподаткування мати не більше 5 кімнат у власному господарстві.

 Спілка СЗТ України пропонує обмежитися 10 місцями у власному господарстві (законопроект №2232а пройшов перше читання у Верховній Раді).

 Також варто врахувати досвід щодо поділу форм відпочинку: відпочинок у селі і відпочинок у селянина (агротуризм).

 Увагу слід приділити розвитку агротуризму в діючих фермерських господарствах, які мають добрі можливості.

 В Україні дуже малий спектр агротуристичних продуктів і послуг. Варто їх розширити, впро­ваджуючи агроготелярство, агрогастрономію, агророзваги, агротерапію.

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…